Бий москалів… по прейскуранту!

Відтепер участь у бойових діях на сході України стане заняттям не лише почесним, а й прибутковим. У Міністерстві оборони розповіли, скільки коштує підбити танк або знищити «Град» бойовиків. Про це розповів на прес-конференції столичним ЗМІ т.в.о. начальника Головного управління по роботі з особливим складом Збройних сил України Олександр Гододнюк.

Він нагадав, що напередодні відповідну постанову ухвалив Кабінет міністрів за поданням Міноборони. Так, безпосереднім учасникам збройного протистояння оклади зростуть удвічі, а тим, хто на війні від самого початку — утричі. Кожен “робочий день” на передовій оцінюватиметься у тисячу гривень (пригадується, платити стільки Петро Порошенко обіцяв ще під час своєї виборчої кампанії). Є й “прейскурант” на уражені цілі противника. Підіб’єш вороже авто – отримаєш 12 тис. грн. ( д есять мінімальних зарплат). За знешкоджений танк терористів заплатять 48 тис. грн. Якщо пустиш з вогнем сепаратистський “Град”, - заробиш 60 тис. грн. А якщо від точного пострілу “вріже дуба” бойовий літак – рахунок зенітника поповниться на 121 тис. грн. Як запевнили в уряді, гроші на “преміалку” для в лучних воїні в у бюджетіє..

При цьому Олександр Гододнюк уточнив, що постанова тільки ухвалена, і процедура виділення коштів ще буде уточнюватися. «Якщо це було виконано батальйоном, то нагороду отримає батальйон, якщо підрозділ, то підрозділ», – сказав він, уточнивши, що «командир знає, хто саме це зробив»

 Рішення про матеріальне стимулювання бійців може позитивно позначитися і на мобілізації, оскільки для багатьох із тих, хто шукає шляхів, як «відкосити» від армії, чи не головним поясненням лишається дилема: «А хто буде годувати родину?». І якщо ці виплати будуть не лише на папері, а по-чесному, то кількість захисників Вітчизни зросте в рази.


Повернутися
05.02.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...