Проблема... з носом

Нежить серед застудних захворювань трапляється, можливо, найчастіше. І часто ми ставимося до риніту як до незначної і швидкоплинної неприємності, переносимо «на ногах», ходимо на роботу й нерідко ігноруємо лікування. Але лікарі застерігають: навіть звичайний риніт може обернутися великими неприємностями. Якщо бракує адекватного лікування, а імунітет ослаблений, то нежить може призвести до розвитку ларингіту, фарингіту, бронхіту, пневмонії та отиту. У дітей нежить найчастіше переходить у гайморит, який у складних випадках провокує гнійне запалення мозкових оболонок. Тому пускати недугу на самоплив у жодному разі не можна. За перших же симптомів застуди починайте лікуватись.

Однозначної відповіді на те, чим найкраще лікувати риніт, немає. Причини виникнення нежитю різні: це можуть бути віруси, бактерії, алергени, травми слизової оболонки носа тощо. Крім того, організм людини унікальний, і в кожного з нас є свої перевірені на практиці способи лікування нежитю. Тому універсальних порад шукати годі. Та все ж деякі «рецепти на випадок» нагадати варто.

За перших ознак нежитю — закладення носа, відчуття свербіння в ніздрях, поява рідкого назального секрету, багаторазове чхання — слід якнайшвидше змастити слизову оболонку носа соком свіжого часнику або цибулі. Відомо, що в цих рослинах сконцентрована величезна кількість фітонцидів — потужних протимікробних компонентів, що згубно діють практично на всіх збудників респіраторних захворювань. Проте часник і цибуля ефективні лише на початковій стадії риніту або для його профілактики. Якщо процес уже «пішов» і почалися рясні виділення з носа, головний біль, важке дихання, кон’юнктивіт — потрібне серйозне лікування. Терапія нежитю має бути багатокомпонентною, тобто спрямованою одночасно на кілька ланок у механізмі розвитку недуги.

«Насамперед варто провести так зване етіо­тропне лікування, тобто спрямоване на сам збудник, — радить столичний терапевт Олена Зикій. —  Нині в аптечній мережі не бракує етіотропних препаратів від нежитю. А ліки з антибіотиками ефективні для профілактики ускладнень, оскільки головними винуватцями приєднання до нежитю вторинних інфекцій є саме бактерії».

Симптоматичні препарати полегшують носове дихання і знімають запалення слизової оболонки носа. Таких препаратів також достатньо, але більшість iз них не рекомендується застосовувати понад тиждень, нагадує лікар, оскільки в такому випадку можуть бути негативні побічні прояви і зниження ефективності терапевтичної дії.

Не слід забувати і про народні способи лікування, ефективність яких завжди була на високому рівні і не одного з нас рятувала від серйозних неприємностей. Полегшить перебіг недуги гаряча ванна для ніг, а також загальна ванна, особливо з додаванням солі з екстрактами хвої. Ці ж екстракти використовують і для носових інгаляцій. Для цього роблять відвар із соснових голок і дихають над ним упродовж півгодини, накрившись щільною тканиною.

Прогрівання спеціальною «синьою» лампою знімає запалення і зменшує ринорею (виділення з носа). «Не забуваймо про вітаміни — можна вживати як аптечні препарати, особливо з високим вмістом аскорбінової кислоти, так і домашні варіанти — чай із лимоном чи ягодами», — додає Олена Станіставівна.

Згубні для хворобо­творних мікроорганізмів і концентровані сольові розчини (дві чайні ложки солі на півсклянки води), тому бажано щодня 4—5 разів полоскати ними носові ходи. Активне лікування можна проводити не лише вдень, а й уночі, надягнувши шкарпетки з насипаним усередину сухим гірчичним порошком. Дотримуючись названих рекомендацій, ви позбудетеся нежитю вже через 3—4 дні, каже лікар.


Повернутися
25.02.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...