Щодо оформлення спадкових прав посадовими особами органу місцевого самоврядування

01 січня 2016 року набули чинності зміни до Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), якими розширено повноваження посадових осіб органів місцевого самоврядування щодо вчинення нотаріальних дій, зокрема щодо видачі свідоцтв про право на спадщину та видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя (ст. 37 Закону).

Відповідно до ст. 67 Закону уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування має право видати свідоцтво про право на спадщину тільки спадкоємцям першої, другої черги спадкування за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення. Згідно норм Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України). У другу чергу право на спадкування мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України). Відповідно до ст. 1266 ЦК України спадкувати за правом представлення мають право внуки, правнуки спадкодавця, які спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Разом з тим, Законом встановлені кваліфікаційні вимоги до уповноважених посадових осіб органу місцевого самоврядування, які допускаються до вчинення таких нотаріальних дій, як видача свідоцтва про право на спадщину та видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме:

-  така особа має мати вищу юридичну освіту;

-  досвід роботи у галузі права не менше трьох років;

-  пройти протягом року стажування у державній нотаріальній конторі

або приватного нотаріуса та завершити навчання щодо роботи з єдиними та державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції України;

- скласти іспит із спадкового права, в порядку встановленому Міністерством юстиції України.

До складання іспиту допускаються дієздатні особи, які мають вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше трьох років та успішно пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса, не мають судимості. Іспит проводиться комісією, до складу якої входять три представники Міністерства юстиції України та чотири нотаріуси України, делеговані Нотаріальною палатою України.

Очолює комісію Міністр юстиції України. Іспит проводиться у вигляді електронного анонімного тестування, яке складається з теоретичної та практичної частин. За результатами успішного складення іспиту особі видається свідоцтво про право вчинення нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав.

Отже, оформляти спадкові права уповноважена особа органу місцевого самоврядування має право при умові, що вона відповідає встановленим кваліфікаційним вимогам та має свідоцтво про право вчинення нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав, видане Міністерством юстиції України.

 

 

Головне територіальне управління юстиції

у Тернопільській області


Повернутися
15.02.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...