Недуга, але не та…

Схожі симптоми мають різні недуги

Медичні експерти назвали чотири хвороби, в діагностиці яких лікарі найчастіше допускаються помилок. Виявляється, втома може бути ознакою проблем із печінкою, а синдром подразненого кишечнику нерідко свідчить про целіакію (хронічну недугу тонкого кишечнику, пов’язану з несприйняттям організмом білка — глютену).

Під час останніх досліджень американські вчені довели, що приблизно в кожного третього пацієнта з астмою насправді цього захворювання немає, просто лікарі помилилися з діагнозом. Однак не тільки у випадку з астматиками, на жаль, трапляються такі помилки.

Скажімо, в значної кількості жертв клінічної депресії є гіпотиреоз — стан, при якому організм не виробляє достатньої кількості гормону тироксину для підтримки роботи різних систем організму. Брак цього гормону справді може викликати депресії, сонливість і навіть відчуття постійного холоду. До речі, деменцію (набуту недоумкуватість) на перших стадіях також нерідко сприймають за депресію.

Синдром подразненого кишечнику супроводжується такими симптомами, як здуття, хронічна діарея або біль у животі, і ці симптоми не мають видимих причин. Однак усі ці ознаки також є симптомами целіакії — імунної реакції організму на глютен. Це білок, який міститься в пшениці, вівсі, рисі та ячменю. Значна кількість жертв целіакії марнують час, лікуючись від синдрому подразненого кишечнику.

Порушення місячного циклу в жінок, припливи, здуття, збільшення ваги і перепади настрою — все це начебто класичні симптоми менопаузи. Але іноді вони також можуть свідчити про рак яєчників, надмірну активність щитоподібної залози або навіть лімфолейкозу — раку лімфатичної системи, кровоносних судин і залоз. Цю недугу супроводжує посилена нічна пітливість.

Досить великим є список недуг, що їх помилково приймають за звичайну втому. Серед них — рак, хвороба Лайма, яка поширюється кліщами, а також захворювання печінки на кшталт гепатиту С. На жаль, дуже часто жертви цієї хвороби нічого не підозрюють про проблему, аж доки печінка не виявиться повністю зруйнованою, а зовнішні ознаки жовтяниці не стануть аж надто виразними.


Повернутися
08.02.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...