Український цукор посолодшав: експорт вітчизняних цукроварень зріс учетверо

У січні всі цукрові заводи завершили виробничий сезон. Усього від початку виробництва виготовлено більше двох мільйонів тонн цукру з 13,66 мільйона тонн цукрового буряку. Це на 40,5 відсотка більше за показник минулого року. Виробничий сезон тривав iз 20 серпня по 11 січня, всього працювало 42 цукрові заводи.

 У році, що завершився, експорт цукру склав майже 466 тисяч тонн, що є рекордним показником за всю історію незалежності України. Присутність українського бурякового цукру на світовому ринку збільшилася у порівнянні з попереднім роком учетверо.

 «До рекордного показника з експорту зернових у 39 мільйонів тонн зерна додалася найбільша за всю історію цифра з експорту цукру. Україна продовжуватиме нарощувати експортний потенціал і підтверджуватиме світове лідерство», — повідомили в прес-службі Міністерства аграрної політики та продовольства.

 Тим часом тільки за вересень—грудень поточного маркетингового року українські виробники цукру експортували 344,1 тисячi тонн цукру. Протягом останніх чотирьох місяців український цукор уперше потрапив на ринки М’янми, Шрі-Ланки, Афганістану, Сомалі, Ефіопії, Південно-Африканської Республіки, Македонії, Судану та Китаю. Як зазначають у профільному міністерстві, відкриття нових ринків збуту для українських виробників відбулося за рахунок підвищення якості цукру.


Повернутися
21.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...