У Тернополі відкриють єдиний в Україні інтерактивний музей АТО

У Тернополі 22 січня  відбудеться урочисте відкриття інтерактивного музею Бойових Побратимів.  Діятиме він у приміщенні Українського Народного Дому "Перемога".

Створено музей спільними зусиллями ГО "Об'єднання бойових побратимів" , Реабілітаційного Центру "Галич" та за підтримки міського голови Тернополя Сергія Надала й Тернопільської міської ради.

У музеї зібрано унікальну та найбільшу на Тернопільщині колекцію експонатів російсько-української новітньої війни на Сході країни. Чільне місце в експозиції займають світлини — вони, наче своєрідна сповідь добровольців, спогади, данина пам'яті тим, хто навіки зостався на передовій...

Нагадуємо, урочисте відкриття інтерактивного музею Бойових Побратимів відбудеться 22 січня о 14.00 в приміщенні Українського Народного Дому “Перемога”.

Герої живуть доти, доки ми їх пам'ятаємо! Виявімо повагу до тих, хто пожертвував власним життям задля того, аби ми змогли вільно ходити вулицями міста, сміятись, відзначати новорічно-різдвяні свята... Присвятімо трохи свого часу, щоб згадати, помолитись, вшанувати правдивих Героїв своєю присутністю на урочистому відкритті музею, приуроченого їм!


Повернутися
21.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...