Помер 95-літній герой УПА з Тернопільщини

8 січня 2017 року помер 95-літній герой Української Повстанської Армії Давид Бадун (справжнє прізвище Гладун). За тиждень до цього - 2 січня - не стало його дружини.

Чоловік родом з Тернопільщини, хоча у 60-х роках він оселився в Нових Петрівцях на Київщині.

Давид Бадун легендарний націоналіст починав свій шлях боротьби у 13 років. 1940 року став членом ОУН, вів підпільну діяльність, спрямовану проти червоних, а потім і німецьких окупантів. З жовтня 1942 року - вояк Української Повстанської Армії на псевдо "Ворон".

Він брав участь у чисельних боях та диверсійних діях проти німців. 1944 року, коли фронт проходив через західну Україну, Давид потрапив до рук большевиків. Був у таборі на Уралі, потім забрали в Казахстан працювати на мідних шахтах. Там пробув до 50-го року - тоді його вислали в Красноярський край. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною - донькою репресованих росіян Оленою.

1952 року Давида Степановича звільнили з табору, проте до України повернутися так і не дозволяли. До 1962 року працював на будівництві Красноярської ГЕС, після чого з'явилася можливість повернутися в Україну - його перевели на будівництво Київської ГЕС у Вишгороді. Аби не наражати на небезпеку родину, він змінив прізвище.

 

 


Повернутися
17.01.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...