Анекдоти №99

Напис на паркані: «Стукайте голосніше — у дворі глухий собака».

* * *

 Судять чоловiка:

— Вас засуджено на 5 тис. гривень штрафу за образу державного службовця. Хотіли б ви що-небудь сказати на це?

— Узагалі хотів би! Але при таких цінах...

 * * *

 — Батюшко, у мене такі проблеми! Я не можу з ними впоратися, що мені робити?

— Бог посилає кожному проблеми по його силах. Так що одне з двох: або ти все-таки можеш упоратися з проблемами, або це не твої проблеми.

 * * *

 Чоловiк у реєстратурі поліклініки просить записати його до лікаря вухо-око.

Йому пояснюють, що є окуліст, є отоларинголог, а лікарів вухо-око не буває.

— Але мені потрібно.

— А на що ви скаржитеся?

— Я чую одне, а бачу інше.

 * * *

Якщо мою зарплату скласти з зарплатою якогось олігарха, а потім поділити на двох, то в середньому ми з ним на пару шикарно заробляємо.

 * * *

Один чоловiк запитує іншого:

— Що таке стpaх?

— Це коли ти лежиш на пляжі з тещею, раптом накочує хвиля і забирає її в море.

— А що таке жах?

— Це коли другою хвилею її приносить назад.

 * * *

 На автобусній зупинці стоїть бабуся з вузликом речей і тримає в руках мобільник. Повз iде молодик.

— Внучку, допоможи написати есемеску.

— Давайте, бабусю. Що писати?

— Негідник, не шукай мене, я в мами.

 

* * *

— Цилю, компот варять тільки з фруктів чи з овочів теж?

— Моню, компот з овочів називається борщ.


Повернутися
06.01.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...