Тернопіль здійснив найбільше закупівель через систему ProZorro

 Трохи статистики про #сніг_2017 в Система публічних електронних закупівель ProZorro (закупівлі відбуваються + завершені) навів одеський журналіст Олександр Волошин на своїй сторінці у Фейсбук.

– 33,3 мільйони на прибирання снігу по всій Україні (але “вручну” нарахував 46 мільйонів, бо щось модуль рахує, а щось – ні);

– всього 117 закупівель (найбільше у Тернопіль – 23) з них 88 – неконкурентні;

– 82 учасники торгів;

– найбільше грошей на прибирання снігу витратили в Управлінні ЖКГ, благоустрою та екології Тернопільська міська рада (4,2 млн грн), КП “Міські дороги” Одесский городской совет (2,8 млн грн), Комунальне підприємство “Наше місто” Запорожский Городской Совет (1,97 млн грн), Міністерство інфраструктури України (1,55 млн грн для Международный Аэропорт Борисполь та Укрзалізниця (Державна адміністрація залізничного транспорту України));

– найбільше хочуть витратити, але ще не встигли: 1) #Печерський_район_Києва можливо прибиратимуть за 6,5 мільйона; 2) Луцька міська рада готова виділити 2,8 млн грн; 3) Кам’янець- Подільський можливо прибиратимуть за 2,71 млн грн.

– найнайнайпереможці: “Ескадор” (2,8 млн грн – в Одесі), МКП “Основаніє” (1,44 млн грн – в Запоріжжі) і ПП “Автосервіс” (1,2 млн грн – для аеропорту “Бориспіль”). Не зрозуміла ситуація з “Укрдорлідер”, яка ймовірно двічі за 998 тисяч має прибирати сніг на льотному полі для Odessa International Airport / Международный аэропорт Одесса.


Повернутися
06.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...