У Тернополі відкрили “Львівську майстерню шоколаду”

Тепер, щоб поласувати смачними солодощами тернополянам не потрібно буде їхати до Львова : нещодавно у Тернополі відкрилася “Львівська майстерня шоколаду”. Нагадаємо, «Львівська майстерня шоколаду» – компанія, яка створює шоколад ручної роботи. Заснована в 2009 році, стала невід’ємною частиною бренду сучасного українського міста Львів, що здавна славився «добрим солодким», яке ще в XIX столітті експортувалося до всієї Європи.

Майстерню шоколаду відкрили на вулиці О. Кульчицької, що в центрі міста, пише «Нова…», у новозбудованому будинку. Нова крамниця відразу привертає увагу, адже прикрашена оригінальними вивісками. Проходячи повз неможливо оминути її і не зайти в середину, щоб подивитися, чим там пригощають і що пропонують.

У Тернополі це перша крамниця цієї компанії, але вже добре відома тернополянам, які бувають у Львові й не раз смакували солодощами, виготовленими на ній. «Львівська майстерня шоколаду» пропонує широкий асортимент солодощів як за смаком, так і за цінами. А ціни, варто відзначити, там не найнижчі. Утім, у передріздвяний час, а також на Різдво можна себе потішити смачненьким шоколадом і кавою, яку також пропонують у майстерні. Приміщення майстерні шоколаду умовно поділено на дві зони. В одній продають солодощі ручної роботи, які, звичайно, коштують дорожче, ніж фабричні, а в другій – пропонують посмакувати свіжозмеленою кавою з десертом.


Повернутися
06.01.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...