Фабрика скляних фантазій, або Як у Тернополі іграшки малюють

Новий рік та Різдво важко уявити собі без святково вбраної ялинки. Милуючись красивим деревцем, прикрашеним барвистими кулями, ангеликами, казковими героями, ми дуже часто навіть не задумаємось над тим, який довгий шлях пройшла та чи інша іграшка, перш ніж з’явитися в нашій оселі чи на прилавках магазинів. Журналістці газети “Місто” вдалося побувати там, де народжуються дитячі фантазії. Вона отримала унікальну нагоду побачити, як створюють ялинкові прикраси.

У трьох цехах працюють десятки чарівників

Враження від перебування на тернопільській фабриці ялинкових прикрас “Ірена Ко” важко передати словами. Мені здалося, що я потрапила в казку, де створюють маленькі скляні дива. У трьох цехах працює десятки чарівників, які поетапно виготовляють просто фантастичні речі.

У першому цеху видувають форми. Для цього скляні трубки розплавляють над газовим пальником з температурою до 1000 градусів і розрізають на заготовки. А вже з них створюють форму, яка потрібна.

Далі майбутня прикраса проходить декоративну обробку – її осріблюють, залишають прозорою, або ж навпаки – надають їй кольору. Проте найцікавіший процес попереду – оздоблення. Дуже цікаво спосетрігати за тим, як працюють художники – їх вмілі руки здатні пертворити звичайну кулю на справжній мистецький витвір.

Власниця фабрики, Ірена Бутитер розповідає, що вже 25 років займається іграшковим бізнесом, а на цій фірмі із 2000 року.

– Ми єдина фабрика у світі, яка виготовляє різнопланові новорічні іграшки –формові, кулі з декораціями, а також з пейзажні. Кожна з цих ліній досить складна, але ми зуміли об’єднати їх, тому працюємо для широкого спектру клієнтів, – розповідає пані Ірена.

Хоч і на перший погляд цей бізнес видається сезонним, насправді підприємство працює цілий рік без перерви. У вересні-жовтні тут завершують виконання всіх замовлень на святковий сезон і розпочинають готуватися до наступного року.

– Наші клієнти – німці, голандці, швейцарці – мають склади і закуповують продукцію на цілий рік. В мене є замовники, які на наступний рік запізнилися із замовленням, тому що план нашої роботи на 2013 вже сформований на 99 %. Ми експортуємо наші іграшки в країни західної Європи, Голландію та Росію. В Україні наш товар можна придбати лише в Тернополі та у Львові.

Тренд сезону – шоколадні та капучінові прикраси

Господиня фабрики розповідає про кожен вид прикрас, показує роботу майстрів. Затамувавши подих, спостерігаю за їх клопіткою працею, яка вимагає таланту та зосередження.

– Таких іграшок ми робимо приблизно 20-25 штук в день, – розповідає пані Ірена, беручи у руки чудову кулястої форми прикрасу, – А ці, здавалося б, оформлені досить стримано, проте вони стали трендом для німців. Для клієнтів із Арабських Еміратів виготовляємо кулі, кожна з яких оздоблена 150 декоритавними каменями. Замовники обирають іграшки в залежності від стилю своєї компанії. А ще кожного року модні певні кольори. Наприклад, зараз це школоладний або капучіно. Минулого року було актуальним поєднання трьох різних видів золотого, а у 2013 в моді комбінація кольорів. Для кожної фірми ми створюємо прикраси за її стилем. Комусь подобаються прозорі ігршки, комусь яскраві, комусь з блискітками. До прикладу, у німців та швейцарців смаки схожі.

  Скляні кульки пам’ятають все

Звичайно, найпалкішими шанувальниками іграшок є діти. Вони обожнюють скляні прикраси у вигляді героїв з казок та мультфільмів. Хоча німці і голландці для своїх малят ялинки не прикрашають. За словами пані Ірени, для них зелені красуні – це частина інтерєру. Тому до Різдва вони прикрашають помешкання в якомусь одному стилі. Купують ялинку, прикраси, роблять композицію.

– Найкращими на нашому ринку є американці, – зізнається жінка. – Зазвичай, після свят вони викидають ялинку з усіма іграшками, а на наступний рік купують нову. Ми ж навпаки – колекціонуємо прикраси. Зберігаємо іграшки від від бабусів, прадідів, складаємо їх на горищі. Витягуємо їх, радіємо, згадуємо історію кожної. Раджу вам започаткувати таку традицію: якщо ви на ялинку вішаєте якусь іграшку і Новий рік стає успішним – все вдається, життя наповнюється позитивом, обов’язково збережіть її до наступного року і повішайте знову, адже вона запам’ятала ваш гарний настрій. Прикраса посріблена з середини і таким чином похожа до дзеркала. Тому, як дзеркала мають пам’ять, так само новорічна іграшка запам’ятовує як позитивні, так і негативні емоції.


Повернутися
01.01.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...