Є робота! Ще б охочих працювати…

  За 11 місяців цього року послугами обласної служби зайнятості скористались 43830 осіб, з них 29597 мали статус безробітного.

За сприяння місцевих центрів зайнятості у січні-листопадіпрацевлаштовано 22,9 тисячі осіб, у тому числі з компенсацією роботодавцям витрат єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – 418 безробітних. 16 внутрішньо переміщених осіб отримали місця праці завдяки компенсації підприємцям витрат на оплату праці, а з компенсацією витрат для проходження медогляду роботою забезпечено одного переселенця. Одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності отримали 103 особи. До участі в громадських та інших роботах тимчасового характеру залучено 3367 осіб. Про це під час брифінгу повідомив директор обласного центру зайнятості Василь Олещук.

Проходили професійне навчання або підвищували кваліфікацію за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 3820 безробітних. Завершили навчання майже 3,6 тисячі осіб, з них 3481 працевлаштовано (96,9%). Також 17 особам певних категорій для підтримання їх конкурентоспроможності на ринку праці видано ваучери на навчання, з них 16 краян вже навчаються у вишах чи  професійно-технічних закладах країни.

 


Повернутися
24.12.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...