Комусь пенсію підвищили на дев’ять гривень. Комусь – на 500…

Пенсіонерів, що працюють, підвищення грошових виплат не торкнулось.

З 1 грудня мінімальна пенсія в Україні становить 1 247 гривень. Максимальну не підвищували (залишиться на рівні 10 740 гривень). Підвищені мінімальні пенсії українцям почали виплачувати з 4 грудня.

З 1 січня цього року мінімальна пенсія становила 1074 гривні. У травні її підвищили до 1130. Чергове підвищення стало можливим завдяки підняттю прожиткового рівня.

Як розповіла “Високому Замку” заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Руслана Іванкова, “середній розмір пенсії збільшився на 115 гривень 74 копійки. Комусь підвищили пенсію на дев’ять гривень, комусь — на 356, комусь — на 500, комусь — на 26. Усе залежить від стажу, зарплати, чи обчислюється пенсія від прожиткового мінімуму (стосується пенсій за віком, по інвалідності, у випадку втрати годувальника, мінімальних пенсійних виплат інвалідам війни, чорнобильцям). Колишнім держслужбовцям, прокурорам, працюючим пенсіонерам, “дітям війни” пенсій не підвищували”. Також не підвищили додаткові пенсії учасникам аварій і потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

Не отримуватимуть більше і ті громадяни, пенсія яких становить 949 гривень. У таких осіб основний розмір пенсії не досягає означеної суми (через брак стажу і маленьку зарплату). Решту їм доплачує держава, тому таким громадянам пенсії не перераховували.

Загалом в області пенсію перерахували 578,5 тис. осіб.

Які виплати було збільшено під час перерахунку пенсій?

    надбавки за понаднормовий стаж роботи;

    мінімальні розміри пенсій за інвалідністю учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи;

    мінімальні пенсії шахтарям;

    мінімальні пенсії для інвалідів — учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які отримали інвалідність у зв’язку з Чорнобильською катастрофою;

    мінімальні пенсійні виплати інвалідам війни та учасникам бойових дій;

    підвищення до пенсій ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань;

    надбавки особам, які мають статус Почесного донора України;

    надбавки за особливі заслуги перед Україною;

    надбавки на утриманців, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби”.


Повернутися
22.12.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...