ПЕРШИЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ АВТОБАН ПРОЛЯЖЕ ЧЕРЕЗ ТЕРНОПІЛЛЯ

Через Тернопільщину пройде автотранспортний маршрут Via Carpatia, який сполучатиме північ і південь Європи.

Це питання обговорили 24 листопада на одному із засідань українські парламентарі. До проектованого європейського автобану Via Carpatia планують включити ще один відрізок в напрямку України. Гілка, яка пролягатиме через Львівщину, Тернопільщину, Хмельниччину, Вінниччину з виходом на Одесу, дасть можливість зв’язати польські порти Гданськ та Гдиня з портами України.

Таку перспективу обговорили вчора парламентарі під час спільного засідання Комітету з питань транспорту Верховної Ради України та Комісії інфраструктури Сейму Республіки Польща. Новий маршрут важливий для України, оскільки дасть можливість розглядати відновлення Великого шовкового шляху для транспортування вантажів через Україну у напрямку Східної Азії та Китаю.

За словами міністра інфраструктури Володимира Омеляна, у грудні запрацюють двосторонні робочі групи з питань покращення залізничного, автомобільного сполучення, розвитку дорожньої інфраструктури. На порядку денному робочих груп ― нова автомагістраль, що з’єднає Балтику і Чорне море, зокрема через Україну.

Нагадаємо, ідея створення коридору Via Carpatia виникла ще у 2010 році та полягала у з’єднанні країн Східної Європи – членів ЄС. Навесні 2016 року представники 9 європейських країн вирішили продовжити автошлях та підписали декларацію про будівництво спільної дороги Via Carpatia. Нова траса має з’єднати північ Європи з півднем. Вона пролягатиме через Литву, Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію та Болгарію аж до Греції. Проект передбачає також відгалуження магістралі до України.


Повернутися
07.12.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...