П’ЯТЬ ПРАВИЛ ЯК ВИЙТИ З-ЗА СТОЛУ, ЩОБ НЕ ЗАВАЖАВ ЖИВІТ

Кожного разу сідаючи за святковий стіл, що прогинається від смачних наїдків, ми намагаємося з’їсти все. Або, як кажуть наші співвітчизники, хоча б понадкушувати. Та вже через кілька годин мучимося від здуття живота та докорів сумління: що ж «не те» ми з’їли?

На перше – зелені овочі

Складаючи святкове меню подбайте, щоб поряд з гострою і жирною їжею було достатньо овочевих салатів з олією і зелених овочів – клітковина, яку вони містять, заповнить шлунок, створить відчуття ситості і не не дасть з’їсти зайвого.

М’ясо – окремо, картопля – окремо

Відчуття cbnjcns у вашому шлунку залежать від того, що і з чим ви їсте. Так, наприклад, м’ясо погано засвоюється з хлібом та іншими борошняними виробами, а яйця – з картоплею і сиром. У результаті їжа перетравлюється дуже повільно. Від цього – важкість і неприємні відчуття в шлунку.

Пийте до їжі, а не під час

Коли ви п’єте під час їжі багато рідини, то розбавляєте травні ферменти в шлунку, які потрібні організму для перетравлення. А от випити кілька склянок води з лимоном як мінімум за півгодини до початку трапези – дуже доречно. Це допоможе не відчувати спраги і сприятиме швидшому засвоєнню їжі.

Уникайте «довгограючих» продуктів

Іноді травлення може тривати більше доби: наприклад, м’ясо індички може перетравлюватися від 1 до 3 днів! А от легкі продукти, такі як овочі та фрукти, засвоюються за кілька годин. Віддавайте їм перевагу під час застілля.

Будьте обережні з молоком та глютеном

Щоб не відчувати після застілля важкості в животі, уникайте молочних та глютенових продуктів. Склад багатьох готових страв часто складно розпізнати, тому не соромтеся поцікавитися у господаря будинку, чи є в складі картопляного пюре молоко або чи є глютен у складі борошна, з якого приготовлені он ті пухкенькі пиріжки.


Повернутися
29.11.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...