У БУЧАЧІ ВІДКРИЛИ ФАБРИКУ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

У вівторок, 22 листопада, на Фабриці Святого Миколая в Бучачі не стихали голоси. Тут зібрались помічники Святого Миколая, щоб почати свою найвідповідальнішу роботу.

Ці молоді люди, діти та дорослі, за власним бажанням охоче долучились до акції “Миколай про тебе не забуде”, щоб дарувати радість і ділитись своїм теплом з іншими.

Помічники уважно вислухали організаторів акції, які розповідали про обов`язки кожного учасника. Також за допомогою гри усі знайомились між собою, розповідаючи про себе, а також про мету свого перебування на Фабриці.

Отець Володимир Гнилиця поблагословив помічників на добру справу, окропивши свяченою водою та сказавши Богові слова подяки, а також поділився із помічниками молитовниками. Адже ми знаємо, що жодне діло не може не початись із благословенної молитви.

Отже, Фабрику Святого Миколая офіційно відкрито в Бучачіі! Щодня ми чекаємо працелюбних та відповідальних помічників Святого Миколая, які готові віддати цій справі часточку свого дорогоцінного часу. Також звертаємось до усіх людей доброї волі, які готові пожертвувати для Фабрики Святого Миколая солодощі та кошти, щоб подарувати діточкам з особливими потребами справжню казку. Знайте: Святий Миколай пишається усіма Вами!


Повернутися
26.11.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...