ЯЙЦЯ ПО 5 ГРИВЕНЬ ЧЕРЕЗ ДОРОГІ КОРМИ, А ГРЕЧКА ТРИМАЄ 30-ГРИВНЕВУ ПЛАНКУ

  Ще донедавна українці тішилися дешевим борщовим набором. Овочі для супу та борщу були на 60% дешевші, ніж у 2015 році. Дешевизна тривала недовго. Зараз на ринках за кілограм моркви просять 8 гривень, цибулі – 9, капусти – 5, буряку – 8−10 (у супермаркетах можна натрапити на акцію – 4,5 гривні за кіло). Тримає стабільну планку лише картопля – шість гривень за кілограм. Експерти пояснюють, що цьогоріч виробники суттєво скоротили площі. Але на початку грудня “другий хліб” може подорожчати на 1−2 гривні, бо бракує овочесховищ.

На ринку прилавки вгинаються від продуктів, а покупців негусто. Продавці нарікають, що люди менше ходять на ринок. Ціни на домашні продукти кусаються. Домашні яйця – 4-5 гривень за штуку, а “державні” – 2,40−2,60 грн. Запитую старшу продавчиню, чому такі дорогі домашні. Жінка відповіла, що через подорожчання кормів – пшениці та кукурудзи. “Курка не живе Божим духом, – обурюється продавець. – Зерно треба або на своєму городі виростити, або купити. До нового року домашні яйця можуть коштувати 6−7 гривень за штуку”.

За кілограм домашнього сиру на базарі просять 40−50 гривень. Попиту на нього майже немає. Не встигла підійти до прилавка, як продавчиня солоденько закликала купити сир, дає дегустувати. Збирана сметана – 25 гривень за півлітра, вершки – 35.

М’ясо на ринку стартує від 65 гривень (телятина) і до 100, свинина трохи дорожча. Найбільше беруть курячу печінку – 49 гривень за кіло. Гомілки – 45, філе – майже 70. Жирна четвертинка для борщу – 40.

Значно подорожчала пекінська капуста. Якщо минулого тижня можна було придбати до десяти гривень за кілограм, то тепер коштує 15, деякі продавці правлять 12. На прилавках з’явилася молода білокачанна капуста, яка годиться для свіжого салату чи голубців, – 15 гривень за кіло. Цвітна капуста – 22, броколі – 28.

Фрукти не кожному по кишені. Заморський виноград – 38−45 гривень за кіло, хурма – 45−60, груші – 40, банани – 28, гранати – 45. Покупці налягають на яблука – 10−12 гривень за кілограм. Виноград купують хіба що гілочку-дві, щоб заважила на півкілограма.

У відділі бакалії купують переважно рис, гречку та олію. Гречка –30 гривень за 900-грамову упаковку, кілограмова упаковка – 32−34 гривні. Вартість рису – від 28 гривень. Півкілограмова упаковка макаронів – від 9 гривень.


Повернутися
15.11.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...