ЯК ОСВІЖИТИ ХЛІБ

Як зберігати вдома завжди смачний свіжий хліб, заощаджувати на покупках і не збільшувати кількості харчових залишків,  розповідає «Високому Замку» експерт із 40-річним доcвідом, технолог з інновацій Концерну «Хлібпром» на львівських хлібозаводах № 1 та № 5  Валентин Мельниченко.

 

-Я раджу не купувати хліб про запас, адже термін його зберігання  дуже короткий:  пшеничного неупакованого хліба – 24 години, а житнього – 36 годин. Звичайно, ящо на хлібі з’явились видимі ознаки псування в результаті довгого зберігання, то вживати такий продукт не можна. А от просто сухіший хлібчик можна освіжити без втрати поживної цінності. Існує принаймні 3 такі способи: в духовці, у мікрохвильовці, на паровій бані.

 

У духовці – достатньо скропити хліб водою, загорнути у харчову фольгу, підігріти у гарячій  духовці (150-160°C) протягом 15 хвилин. Але не забувайте, що таким способом «відживлений» хліб довго лежати не буде. Його треба одразу з’їсти.

 

У мікрохвильовці – хліб потрібно порізати на шматки, покласти на деко, накрити спеціальною кришкою для мікрохвильовки, ввімкнути її на 1−1,5 хв. для підігріву.

 

На паровій бані – потрібно налити в каструлю води і розкласти шматочки хліба на ситі чи  спеціальній решітці. Коли вода закипить, зменшити вогонь, накрити посудину кришкою та потримати хліб 2−3 хв.

 

Хліб, який не вдається спожити одразу, можна також засушити на сухарики, які зручно потім використовувати під канапе чи додавати до салатів. Для цього достатньо виріб порізати на скибки, розкласти на деку та підсушити у духовці.

 

Існує також хибна думка, що для довшого зберігання хліб треба тримати у холодильнику при температурі від 0 до +5°C. Насправді все навпаки, а щоб буханець довше зберігався, краще  покласти його у морозильну камеру.

 


Повернутися
27.10.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...