МЕДОМ ПОМАЖЕМО, КУКУРУДЗОЮ ДОВАЖИМО

Перший крок, що поліпшує позиції сільськогосподарських виробників України на ринках ЄС, зроблено, повідомила європейський комісар із питань торгівлі Сесілія Мальмстрем під час зустрічі з міністром агрополітики Тарасом Кутовим.

«Це дуже вигідна пропозиція, і вона допоможе покращити ситуацію на ринку», — вважає єврокомісар. Як зауважив Тарас Кутовий, позитивна динаміка до збільшення частки ЄС у загальній торгівлі сільськогосподарською продукцією — закономірний результат послідовної роботи. Не всі очікування міністерства й українських виробників відображені у пропонованому збільшенні, але воно сьогодні дає можливість наростити обсяги торгівлі в рамках квот з ЄС додатково майже на 200 мільйонів доларів.

Наразі частка ЄС в загальній структурі зовнішньоторговельного обігу сільськогосподарської продукції становить 33,9 відсотка.

Збільшення квот на аграрну продукцію, яка поставляється на ринок ЄС, активно обговорювалося під час щорічного аграрного діалогу Україна—ЄС 22-23 червня у Брюсселі та мало продовження у технічному опрацюванні сторонами.

Згідно з прийнятим рішенням, українські виробники сільськогосподарських товарів отримають додаткові квоти на кукурудзу, пшеницю, мед, крупи, оброблені томати, всього на 195 мільйонів 950 тисяч доларів США.

Пропозиція європейської комісії про збільшення існуючих квот на окремі види сільськогосподарської продукції для розширення доступу до європейського ринку деяких позицій українських товарів на додаток до поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі діятиме протягом трьох років. Вона також має бути ухвалена Європарламентом та країнами-членами ЄС.

 

 

Продукція Збільшення квоти тонн Збільшення квоти орієнтовно — тисяч $

Мед 3 000 6 500

Крупи, оброблене зерно 7 800 3 100

Оброблені томати 5 000 4 600

Виноградний сік 500 650

Овес 4 000 600

Пшениця, борошно 100 000 16 500

Кукурудза 650 000 110 000

Ячмінь  350 000 55 000

Усього 196 950

 

Дані прес-служби Мінагрополітики.


Повернутися
08.10.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...