ДЕ НАЙБЕЗПЕЧНІШЕ? В ТЕРНОПОЛІ!

Із початком осені ринок нерухомості знову пожвавився, почалося підвищення попиту на житло. При цьому серед головних чинників вибору нової квартири чи будинку покупці називають безпечність міста й району, де розташоване житло. За результатами опитування користувачів сервісу оголошень OLX, найбезпечнішим обласним центром України визнано Чернівці.

Найбільший в Україні сервіс оголошень визначив «ідеальне місто». Аналітики опитали користувачів про якість життя у їхніх населених пунктах. Усього оцінили 26 міст країни за десятьма критеріями. Респонденти виставляли бали від одного до семи, оцінюючи свої міста щодо безпеки, чистоти, зручності й доступності.

Серед критеріїв також були рівень забрудненості навколишнього середовища, рівень розвитку транспортної і торговельної інфраструктур, наявність спортивних майданчиків і залів, місць для відпочинку й прогулянок із дітьми, якість роботи комунальних служб і умовна «доброзичливість» жителів. Складений у підсумку рейтинг демонструє «голос народу», адже представлені подібні списки укладають фахівці — економісти, урбаністи чи соціологи.

Найбезпечнішим із 26 регіональних центрів України виявилися Чернівці. За оцінками інтернет-користувачів, адміністративний центр набрав 5,5 бала із 7 можливих. Серед іншого місцеві мешканці зазначали, що не бояться виходити з дому ввечері. У трійці переможців за критерієм «Безпечність» також Луцьк (5,3 бала) і Вінниця (5,2 бала).

Загалом у чільній десятці опинилися міста Західної і Центральної України: за лідерами йдуть Тернопіль (5,1 бала), Хмельницький (5,1), Івано-Франківськ (5,0) і Ужгород (5,0). Далі розташувалися Львів (4,9), Рівне (4,9) і єдиний представник півночі — Чернігів (4,8).

Найгірші оцінки з безпеки з об’єктивних причин отримали Донецьк і Луганськ (по 3,9 бала). Окрім них, українці поставили низькі бали промисловим гігантам Дніпру й Запоріжжю, а також південним обласним центрам — Миколаєву, Одесі й Херсону. Така ситуація характерна для різних рейтингів якості життя в українських містах. І південні, і східні регіони традиційно вважаються небезпечнішими через високі показники злочинності.

Київ, на думку опитаних, не належить до безпечних українських міст. Столиця з показником 4,4 бала посідає місце лише трішки вище за південно-східні міста. І це не лише суб’єктивна оцінка українських користувачів інтернету: автори міжнародного дослідження Quality of Living Survey, які оцінюють міста світу за 39 критеріями, розташували Київ на 189-му місці серед 230 учасників рейтингу.

Друге за кількістю жителів місто країни — Харків — отримало трішки більше, 4,7 бала. Із п’яти українських міст із населенням більше або близько мільйона, він виявився найбезпечнішим, обійшовши й Одесу, і Дніпро, які отримали по 4,2 бала. Варто зазначити, що жителі великих міст, як правило, критичніше відгукуються про інфраструктуру і якість життя, при цьому висуваючи до них і вищі вимоги.

Однією з характерних критеріїв безпеки життя у містах серед опитаних стала наявність потенційно небезпечних людей на вулицях і в закладах відпочинку. І в Одесі, і в Києві, і в Херсоні нарікають на «нетверезих у барах», «агресивних людей із алкоголем». Інші підстави для невдоволення — відсутність культури у водіїв, нехтування правилами дорожнього руху, брак вуличного освітлення і недостатня кількість правоохоронців на вулицях міст. Утім, жодне з українських міст не набрало критично низьких балів.


Повернутися
07.10.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...