БАНОЧКА ДЛЯ ГЕНІЯ: ГОТУЄМО ВАРЕННЯ ЗА РЕЦЕПТАМИ ВІДОМИХ ЛЮДЕЙ

Що ж як не солоденьке живить мозок людини глюкозою, насичує організм ендорфінами? Виявляється, відомі люди також полюбляли поласувати десертами – особливо варенням. Причому із досить незвичних нам фруктів, і не лише фруктів… Яким же таким варенням живили свої мега-мізки відомі усім нам генії — сьогодні ви дізнаєтеся не лише про це, а й отримаєте рецепти цих солодких диво-варив.

Варення з кизилу від Лесі Українки

Лесю Українку ми знаємо як геніальну поетесу, творчу людину, чудову жінку. Але, окрім всього перерахованого, вона була прекрасною господинею, чудово вміла куховарити. Причому – навіть до цієї справи підходила творчо. Так, з однієї з поїздок до Кавказу вона привезла декілька кущів кизилу і посадила їх в своїй дворянській садибі, що в селі Колодяжне на Волині. Кущі не просто прийнялися, вони ще й почали давати рясні плоди, з яких поетеса готувала надзвичайно чудове варення. Цікаво, що Лесин кизил плодоносить до цих пір, однак, тепер варення з нього варять співробітники музею.

Отже, що потрібно, аби зварити Лесине варення з кизилу: на 1 кг ягід 1,5 кг цукру, оскільки кизил – ягода досить кисла.

Як готувати. Спочатку ягоди потрібно перебрати, а плодоніжки видалити. Засипати ягоди цукром і лишити на 8 годин. Як час мине, додати 300 мл води і поставити посудину варенням на слабкий вогонь. Кизил потрібно час від часу помішувати, але дуже обережно, щоб не придушити. Після закипання солодке вариво потрібно потримати на вогні ще 5 хвилин. Після чого дати йому настоятися 8 годин. Потім знову довести до кипіння і проварити ще 15 хвилин. Готове варення розкласти в банки і закатати.

До речі, кизил корисний тим, що у ньому міститься дуже багато клітковини. Тому його разом з кісточками рекомендується їсти людям, які мають проблеми з кишківником.

Кактусове варення – улюблені ласощі Фріди Калло

Відома мексиканська художниця Фріда Калло полюбляла варення зі взагалі не їстівної, як для українців, рослини – кактуса. Однак, доведено, що саме в кактусі міститься величезна кількість антиоксидантів та інших корисних речовин, тому той, хто включає цю екзотичну рослину в свій раціон – лише виграє. Та й варення з нього, як не дивно, виходить дійсно смачне, духмяне і навіть ніжне.

Сам рецепт варення з кактуса надзвичайно простий, а приготувавши його ви отримаєте чудовий десерт, яким можна ласувати як самостійно, так і використовувати у приготуваннях желе. Також воно буде чудовим доповненням до нежирного козячого сиру.

Інгредієнти для варення з кактуса: 8 кактусів, 1 склянка цукру, 1 лимон.

Як приготувати варення з кактуса. Очистити кактус, нарізати його невеличкими кружечками і засипати цукром. М’якоть одразу пустить сік, він буде потрібен для приготування сиропу. Далі суміш поставити на вогонь, довести до кипіння і ще кілька хвилин протримати на маленькому вогні. Після того, як варення охолоне, процедуру варіння потрібно повторити.

Приготування цього солодкого варива можна варіювати, наприклад, замість лимона додати сік лайма. Тоді воно набуде пікантного присмаку кислинки. Процес приготування той же, однак тут за кілька хвилин до закінчення варіння потрібно додати вижатий з лайма сік.

 

Варення з агрусу рятувало від спеки Пушкіна

Одним з найулюбленіших солодощів відомого російського письменника Олександра Пушкіна було варення з агрусу. Поет полюбляв ласувати ним у спеку. Його йому подавали разом з глеком води і льодом.

Інгредієнти: 1 кг агрусу, 1,5 кілограма цукру, 3 склянки води, 60 листочків вишні.

Як готувати. Листя залити водою, довести до кипіння і охолодити. Зелені ягоди агруса помити, видалити плодоніжки. Кожну ягоду надрізати і вийняти насіння. Далі залити ягоди відваром з листків і поставити в холодне місце на 10-12 годин. Сік, який пустили ягоди, процідити і приготувати цукровий сироп. Ним потрібно залити ягоди, довести все до кипіння і варити ще хвилин 15. За 2 хвилини до закінчення готування додати 10 свіжих листочків з вишні. Ще гарячим варення розкласти у банки і закатати.

Варення буде ще вишуканішим, якщо в кожну ягідку агруса покласти шматочок ядра волоського горіха.

Секрет улюбленого полуничного варення Тургєнєва

А от маститий російський письменник Іван Тургєнєв просто млів від полуничного варення. Його йому готувала його дружина – Варвара, яка була ще та господиня. Що ж екзотичного у звичайному полуничному варенні?, — скажете ви. І тут не так все просто, адже воно готувалося з додаванням особливої води – звареної з троянд.

Таку воду без проблем можна готувати в домашніх умовах. Потрібно взяти листочки троянд, покласти їх у декілька шарів на дно широкої каструлі і залити водою так, аби вона повністю покрила листочки. Далі каструлю потрібно закрити кришкою і поставити на маленький вогонь. Воду довести до кипіння, але ні в якому разі не кип’ятити. Визначити готовність водички можна по листкам – вони повністю втратять свій колір. Далі листочки віджати, воду – процідити. Зберігати таку трояндову воду можна в щільно закритій банці в холодильнику.

Інгредієнти для приготування полуничного варення по-тургенєвськи: 1 кг полуниць, 1,5 кг цукру, 150 мл звичайної води, 150 мл трояндової води.

Як готувати. Ягоди перед варкою потрібно залити попередньо завареним цукровим сиропом. Тоді довести їх до кипіння, вимкнути вогонь і настояти хвилин 15. Ідентичну процедуру потрібно повторити ще 5 раз, до повної готовності варення. Гаряче варення розлити у банки, закатати і  перевернути.

Як бачите, самі рецепти варення від іменитих людей є досить простими у приготуванні. Інша річ з основними інгредієнтами, їх у нашій країні дістати не так легко, однак, при бажанні все ж таки можливо. Проте, маючи кілька баночок такої екзотики у себе в комірчині, господиня дійсно може здивувати своїх гостей, запропонувавши їм не просто варення до чаю, а наприклад, варення від Лесі Українки або улюблене варення Олександра Пушкіна. Безперечно, успіх і схвалення від гостей вам гарантоване. То що, гайда купувати кактуси?


Повернутися
22.09.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...