ВПЕРШЕ У ТЕРНОПОЛІ — «НІЧ У ФІЛАРМОНІЇ»

 На чарівну музичну ніч запрошує обласна філармонія.

Така подія у Тернополі вперше. «Ніч у філармонії» відбудеться до Міжнародного дня музики 1 жовтня з 20.00 до 2.00.

На Вас чекає насичена програма:

20.00-22.00 – «Українські візерунки» змагання двох оркестрів: ААТ «Надзбручанка» та ААНМ «Візерунок»

- Майстер-клас відомого балетмейстера заслуженого працівника культури України Ігора Николишина, який допоможе пізнати вам ази популярних народних танців «Канада», «Коломийки», «Фокстрот».

Дрес-код Українська вишиванка

22.30-00.30 – Літературно-музичний салон

-«Жмутки зів’ялого листя»  Івана Франка

-«Осінній карнавал» Ліни Костенко

-«Земне тяжіння» Василя Симоненка

Ви зможете освідчитись коханій людині поетичними рядками.

Звучатиме музика Бетховена, Шопена, Гаврилець у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Олега Кирилюка

23.50-2.00- Нічна музикотерапія

Музика Моцарта, Вівальді, Баха, Гріга і Андерсона

Під час свята буде працювати бар

Ціна квитка кожного концерту – 80 грн.

Акційна ціна квитка на цілу ніч – 100 грн.

Квитки в касі філармонії.

Довідки за тел.25-07-48, 067-340-81-35, 067-965-15-02.


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...