УКРАЇНСЬКІ ПОМІДОРИ ПОЇДУТЬ В ПОЛЬЩУ

З середини вересня і до початку жовтня тепличні комбінати України відновлять експорт помідорів в Польщу. Про це повідомляє «АПК-Інформ: овочі і фрукти».

Українські помідори можуть конкурувати з польськими, перш за все в ціні.

За даними Інформаційно-аналітичного центру «Шувар», сьогодні ґрунтові томати в Польщі великим оптом можна купити за ціною 0,25-0,35 EUR/кг, а тепличні томати пропонують за ціною 0,46-0,53 EUR/кг. Це майже на 25% дешевше, ніж на початку тижня, але ціни все одно залишаються одними з найвищих за останні 5 сезонів.

Українські тепличні господарства сьогодні пропонують помідори по 0,18-0,20 EUR/кг, і за даними фахівців з експорту ОРСП “Шувар”, така ціна є дуже привабливою для польських оптових компаній, але йдеться саме про продукцію експортної якості.

«З середини вересня помідори в Польщі, як правило, починають дорожчати через скорочення пропозиції продукції відкритого ґрунту. Саме в цей період Польща починає активно імпортувати помідори, а для України вересень і початок жовтня - це період найвищих показників експорту помідорів », - розповідає експерт плодоовочевого ринку Східної Європи Тетяна Гетьман.

За її словами, в минулому році саме у вересні і жовтні Україна експортувала до Польщі близько 2 тис. т помідорів і навіть зайняла друге місце в списку постачальників помідорів в Польщу, залишивши позаду Іспанію та Італію - найбільших виробників помідорів в ЄС.

Фахівці Експортного моста «Львів-Варшава», який почав працювати на ринку «Шувар» у липні 2016 р вважають, що в цьому році є шанс оновити торішній рекорд, враховуючи великий інтерес польських компаній до закупівель українських помідорів.

Вони готові безкоштовно проконсультувати українських фермерів щодо вимог до якості товару, який буде експортовано в ЄС, і запрошують до співпраці всіх виробників, які мають обсяги томатів експортної якості. Всі витрати і ризики, пов’язані з логістикою і реалізацією українських томатів в Польщі, фахівці Експортного мосту беруть на себе


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...