ТЕРНОПІЛЬ ВЖЕ НЕ «АМУРАЛЬНИЙ»!

У місті відкрили мурали митрополиту Шептицькому та Скрябіну.

Тернопіль більше не “аМуральний” — відтепер наше місто може похвалитися аж двома розмальованими стінами будинків, на яких зображені відомі постаті.

На фасаді будинку на вулиці Брюкнера 27 серпня офіційно відкрили і освятили мурал митрополиту Андрею Шептицькому.  Малюнок, який став “яблуком розбрату” для мешканців прилеглих будинків, нарешті було втілено в життя.  Зображення митрополита почали малювати майже рік тому, проте  мешканці одного із будинків, на фасаді якого почали малювати мурал, були категорично проти. Після року вмовлять та декількох перероблених ескізів вони нарешті таки погодились.

– Ми змогли завершити малюнок. Його створили художники із одеської команди “М-97 project”. Торік ми розпочали, але через розбіжності в побажаннях мешканців цього і сусідніх будинків довелося призупинити роботи, —  розповідає ініціатор проекту Олександра Стопник. — Цьогоріч після  обговорення ескізу ми, врахувавши усі поправки та побажання  (головною претензією було те, що, мовляв, зображення буде у занадто темних тонах), завершили малюнок.

— Дуже приємно, що цей проект відбувся. Багато зусиль було покладено для того, аби його реалізувати, — зазначають художники-виконавці малюнка. — Нам усім треба пам’ятати слова митрополита Андрея Шептицького: “Не потоком шумних, галасливих фраз, а тихою і невтомною працею любіть Україну”…

“Стіна щасливих людей” – саме таку назву має проект молодих активістів громадської організації “Файне місто” та художників мистецького проекту “Jast Art”. Дев’ятиметрову стіну будинку на вул. Богдана Хмельницького, 43 заввишки дев’ять метрів художники розмальовували лише три дні. Тепер звідтіля тернополянам усміхається Кузьма – таким, яким ми його запам’ятаємо назавжди…

— “Стіна щасливих людей” – це проект молодих активістів і талановитих людей, які виношували цю ідею майже рік, а реалізували у рекордно короткий термін, – розповідає координатор проекту Максим Макар. — Яскравий різнобарвний мурал на видному місці покликаний покращувати настрій перехожим, адже сам Андрій був невиправним оптимістом…  Даним проектом ми намагаємося показати, як варто правильно облагороджувати рідне місто, і звичайно ж, зупинятися на зробленому не плануємо — головне, щоб тернополяни були позитивнішими, для цього ми готові й далі наповнювати Тернопіль яскравими фарбами.

Міський голова Сергій Надал каже, що таких проектів Тернополю бракує і міська рада готова розглядати ідеї з облагородження будинків, які мають стати своєрідними “родзинками” нашого міста.


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...