ОСНОВНІ ПОМИЛКИ САДІВНИКІВ ВОСЕНИ

Отже, сезон завершується, залишилося ще трохи часу і почнеться осінь, а там і зима. Садівники починають підбивати підсумки і у багатьох вони, на жаль, не втішні. Особливо прикро тим, хто бачить, що на ділянці у сусіда справи йдуть зовсім інакше, урожай хороший, дерева здорові. У чому ж причина таких відмінностей? Відповідь на це питання ми постараємося дати.

Почнемо з помилок при підгодівлі. Це, мабуть, найпоширеніший вид помилок садівників. Зазвичай ми, намагаючись щоб на ділянці все швидше виросло, підгодовуємо рослини без міри, страшно ще й те, що підгодовуємо азотними добривами, адже саме вони прискорюють ріст. Але далеко не всі знають, що азотні добрива можуть бути просто непотрібними, або навіть заподіяти шкоду.

Наприклад, в молодому саду, відразу після посадки саджанця підгодівлі азотом можуть привести до затримок у розвитку кореневої системи, тому варто почекати.

Не варто годувати рослини азотом в другу половину сезону, в іншому випадку ви можете активізувати ростові процеси, а молоді пагони просто вимерзнуть взимку.

Друга причина, яка може серйозно послабити урожай це проведення садових робіт в період цвітіння. Часто недосвідчені садівники проводять захисні заходи, обробляючи рослини прямо по квіткам. Це з першого погляду безпечний і навіть спрямований на підвищення стійкості рослин захід може, однак, привести до того, що загинуть комахи-запилювачі, а без них не буде і врожаю.

Атака сидератів. Ще одна поширена помилка — це висівання сидератів всюди. Так, сидеральні культури корисні, суперечки немає, однак, якщо ними засіваються ділянки, позбавлені поливу, пристовбурні кола, та ще й якщо при цьому сидерати довго або взагалі не скошуються, то це принесе набагато більше шкоди, ніж користі.

Користь від сидератів може бути в тому випадку якщо посіяні вони в другій половині теплого сезону, коли рослинам потрібна менша кількість поживних речовин і вологи, зважаючи на зниження ростової активності.

Найбільш відповідними культурами в якості зеленого добрива вважаються бобові, які накопичують в грунті азот, а також олійна редька і фацелія. Посіяні в другу половину сезону сидерати скошувати не обов’язково, вони зазвичай гинуть від морозу, вам залишиться лише неглибоко перекопати грунт, щоб приховати зелену масу.

Досить поширеною помилкою дачників, які вічно кудись поспішають, або навпаки спізнюються, є мульчування холодного грунту. Запам’ятайте раз і назавжди — не можна мульчувати грунт ранньою весною! Якщо в якості мульчі використовується солома, то вона буде відбивати сонячне світло, до того ж під соломою грунт буде довше прогріватися, що може на тиждень або навіть більше затримати вегетацію.

Мало вологи при поливі. Ось це, мабуть, найпоширеніша помилка. Ми, поливаючи рослини, думаємо, що раз верхній шар вже вологий, то й коріння вже збагачене вологою, проте це практично завжди є помилкою. Поливати потрібно багато і досить часто, не дарма крапельний полив так поширений і ефективний — там вода через крапельниці надходить постійно і змочує грунт там, де це потрібно. Якщо крапельниці ви встановлювати не хочете, або такої можливості не маєте, то доведеться, відступивши метра півтора від стовбура, вирити кілька свердловин глибиною в півметра і шириною сантиметрів 20-30. Свердловини ці достатньо заповнити щебінкою і періодично заливати їх водою. Таким чином, вода буде подаватися безпосередньо до коренів.

 

Помилки, пов’язані з обрізанням, відбуваються вони від невмілого поводження з ріжучими інструментами. Твердо слід засвоїти, що сад обрізати восени і в морози не можна, зрізи, особливо великі, можуть замокнути і підмерзнути. Обрізку слід проводити в кінці лютого, або на початку березня. Що стосується культур кісточкових, то їх обрізати взагалі не варто, можна лише формувати методом згибу, як можна акуратніше, щоб не допустити травм. Будь-яка травма може назавжди закупорити судини.

Вовчки з’являються, часто у великій кількості, в результаті надмірно сильної обрізки, адже порушується рівновага між коріеям і надземною частиною рослин. Їх слід прищипувати або відгинати, а все зайве видаляти.

Допомогти знизити ріст вертикальних пагонів може укорочення провідників, його можна проводити влітку.

Поросль, запускати не можна. Утворюється вона в результаті того, що садівник бездумно перекопує пристовбурні круги. Поросль з’являється немов нізвідки, і її інтенсивність деколи дивує. Боротися з поросллю досить складно, наприклад, у горобини доводиться докопуватися до кореня, шукати місце, звідки виходить поросль, зрізати частину кореня, замазувати садовим варом і засипати.

На закінчення хочеться дати пару порад як уникнути періодичності плодоношення. Перший, найлегший спосіб це своєчасне внесення добрив і полив — так яблуню поливати й удобрювати слід приблизно через місяць після цвітіння. Використовувати можна золу, або перепрілий гній. Прекрасно якщо підгодівлі і поливи збігаються з періодом осипання зав’язі, підгодівлі сприятимуть закладці плодових бруньок, а поливи захистять рослини від надмірного випаровування.

Допомогти позбавити рослини від періодичності плодоношення зможе і видалення зайвих зав’язей, вони повинні розташовуватися на відстані не менше 15 см один від одного. Так, урожай буде нижче, зате і плоди будуть більшими і формуватися стануть щороку.


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...