ЩОБ ТЕКЛИ МЕДОВІ РІКИ…

Скільки меду дає один вулик за сезон

Починаючому бджоляру необхідно знати приблизно, скільки меду він зможе отримати з одного вулика. Це потрібно для того, щоб грамотно розрахувати фінансові витрати та оцінити, який прибуток може принести бджолине господарство. На жаль, точної інформації на цей рахунок ніде відшукати не вийде. Урожай з одного вулика може різнитися в залежності від безлічі факторів і часом сильно відрізняється навіть у двох вуликах, розташованих на одній пасіці.

Приблизні цифри

Середню цифру кількості зібраного меду з вулика розрахувати дуже важко. Неврожайним вважається вулик, дає менше 10 кг меду з однієї бджолиної сім’ї, але деякі господарі-рекордсмени примудряються збирати більше 150 кг. Різниця тут не тільки в тому, що в першому випадку дохід виходить у кілька разів менше. При малій кількості зібраного меду в якості їжі на зиму бджолярі, як правило, залишають бджолам цукровий сироп. Це сильно відбивається на якості продукту, одержуваного на наступний рік і на загальному стані бджіл. Більш успішні господарі залишають вихованцям натуральний продукт.

Від чого залежить врожайність

Основна умова, що дозволяє збирати багатий врожай з пасіки — це так звана медоносна база. Джерелом живлення бджіл є будь-які рослини, які виділяють нектар і пилок. За хімічним складом нектар є вуглеводом, а пилок — білком. Тому найкомфортніше бджоли відчувають себе, отримуючи в достатку і те і інше. Для отримання великої кількості меду пасіку потрібно розміщувати в районах, де росте велика кількість квіткових рослин, які займають собою великі площі. Вони багато в чому визначають те, скільки меду дає один вулик. Відмінно, якщо вдасться розмістити вулики в районі з великою кількістю фруктових дерев.

Інша умова — це період збору меду. Очевидно, що за місяць гарної погоди та активного цвітіння зібрати великий урожай неможливо. Тому в південних районах, де довге літо, збір зазвичай триває значно довше. Щоб зняти з вулика 100 кг меду, всі рамки повинні заповниться за період близько 10 разів. Тут грає свою роль і погода — урожай далеко не однаковий від літа до літа.

Якщо у бджоляра немає можливості розбити пасіку в місці з хорошою медоносною базою, то часто відмінним рішенням стає пересувна пасіка. Вулики встановлюються на причіп і перевозяться з місця на місце, в залежності від періоду цвітіння рослин. Це не тільки допомагає пасічнику збирати великий урожай, але і грає на руку місцевим фермерам, у яких сильно зростають врожаї. За кордоном вже давно існує практика надання бджіл для запилення за певну плату.

Грає роль і порода самих бджіл. В процесі еволюції бджоли пристосовуються до певних кліматичних умов і типу харчування. Переселяючи їх з місця на місце, можна як сильно збільшити врожай, так і зовсім погубити бджіл.

Не можна забувати також про кількість здорових працездатних бджіл, які залишаються після зимівлі. Серед бджіл є так звані фуражиры. Їх завдання — шукати і доставляти у вулик всі поживні речовини, такі як пилок, нектар і вода. Вони володіють унікальною здатністю передавати один одному інформацію про джерела прожитку. Після зими фуражирів у бджолиній сім’ї залишається не більше 15%. Виходить, що в період початку активного цвітіння за прожитком просто нема кому летіти. Для значної кількості меду з одного вулика кількість бджіл-фуражирів має переважати. Деякі професійні пасічники вирішують цю проблему за допомогою особливих авторських конструкцій вуликів, профілактичних вітамінних підживлень і т. д.

До речі, деякі фахівці займаються навіть «дресурою» бджіл. Це спеціальні підживлення з настоїв того чи іншого рослини, з якого необхідно отримати мед.

Часто новачки, бажаючи отримати якомога більший урожай, допускають деякі фатальні помилки. Наприклад, починають викачувати мед з не до кінця запечатаних стільників. Такий мед вважається ще не дозрілим і не придатний в їжу, так як починає бродити.

Проблема роїння бджіл

Майже всі початківці бджолярі, мріючи відразу отримувати з вулика великі обсяги меду, стикаються з проблемою роїння бджіл. Це значить, що бджоли залишають вулик і починають роїтися десь неподалік, а потім просто назавжди покидають пасіку. Це той момент, коли природні інстинкти бджіл перемагають ті функції, яких вимагає від них бджоляр. Роїння — це, по суті, активне розмноження. Завдання пасічника, як тільки він помітить, що рой вилітає з вулика і хмарою зависає в повітрі, — зловити бджолину матку. Без неї бджоли нікуди не поїдуть. Матку садять в спеціальний ящик, а потім рой поселяють у новий вулик.

Можна спробувати уникнути цієї проблеми, використовуючи багаторівневі вулики. У природі бджолина сім’я розростається вертикально, що в маленьких низьких вуликах їй виявляється недоступний.

Якщо вчасно і грамотно не впоратися з роїнням, то з вулика не вдасться отримати взагалі нічого.

Шлях бджільництва — це завжди шлях проб і помилок. Навіть точно знаючи, де буде стояти пасіка і якою вона буде, неможливо точно спрогнозувати кількість меду, зібраного з одного вулика. Доведеться з року в рік пробувати різні варіанти розміщення, конструкції вуликів, розмноження і годівлі бджіл, перш ніж кожен вулик стане приносити великий і стабільний урожай. Але варто визнати, що з деякими факторами, такими, як географія і клімат, боротися просто неможливо.