КАВУН ДЛЯ ДІТЕЙ: КОРИСТЬ ТА ШКОДА ДЛЯ ЗДОРОВ'Я

Кавун має дуже багато чудодійних властивостей, він сечогінний, виводить токсини та шлаки, тамує спрагу та голод, бореться із зайвими кілограмами, зміцнює стінки судин та допомагає при запорах. Окрім того кавун – це джерело калію та магнію. Як бачите, ягода поєднує в собі не лише смачні, а й корисні властивості. Якщо ж кавун на скільки корисний ,чи варто його включати в раціон дитини?

Дієтологи з цього приводу мають декілька рекомендацій!

В першу чергу, вони попереджають, що кавуни, які доведені до зрілості штучним способом та генними мутаціями небезпечні для дитини. Окрім того, зелений, не достатньо достиглий кавун може додати вашій дитині клопотів зі шлунком, або навіть отруєння.

Якщо ж кавун перезрів та довгий час пролежав на сонці, маж не надто свіжий вигляд та солодкий смак – у дитини може бути пронос. Не варто забувати й про зворотню сторону сечогінної дії кавуна.

Маленький організм та сечова система і нирки можуть не витримати таких навантажень.

Невже дитині не варто вживати кавун?

Ні, на справді, відмовляти дитині у задоволенні посмакувати солодкою м’якоттю соковитого плоду не варто. Але обмежити вживання кавуна – необхідно. Починати включати ягоду в дитячий раціон можна від одного року, досить буде 20-30 грамів.

До двох років рекомендується вживати не більше 50 грамів. У три роки дитина може з'їсти близько 100 грамів продукту. Загалом, до п'яти років не варто споживати більше 150 грамів за один прийом їжі.

Що варто пам’ятати, перед тим, як годувати дитину кавуном?

 1. Не варто вживати ранні кавуни, вони мають надто багато штучних хімічних добавок і є шкідливими як для дітей, так і для дорослих.

2. Добре промивайте ягоду під проточною водою.

 3. Спочатку спробуйте кавун самі, через 30-40 хвилин, якщо ви почуваєте себе добре, нехай плід спробує і дитина.

4.Слідкуйте за тим, щоб дитина не їла шкірку від плоду, адже саме в ній збирається найбільша кількість шкідливих нітратів.


Повернутися
21.08.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...