75 МІЛЬЙОНІВ ІЗ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ - НА АРМІЮ

Загалом 74,8 млн гривень військового збору від початку цього року перерахували до Держбюджету із доходів жителів Тернопільщини.

Це – аж на 13 мільйонів гривень більше, ніж за аналогічний період минулого року, повідомили у Відділі організації роботи Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) в області.

    Військовий збір нараховують і сплачують зі всіх доходів, із яких утримується податок на доходи фізичних осіб, – нагадують податківці. – І за змінами до Податкового кодексу справляння військового збору продовжили до набрання чинності рішення Верховної Ради про завершення реформи Збройних Сил України.

Додамо, не є платниками військового збору лише громадяни, які отримують пенсію у розмірі нижче 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня звітного податкового року (у 2016 році це – 10 тис. 740 грн), а також платники, які працюють на спрощеній системі оподаткування.

Також військовим збором не оподатковують доходи, визначені ст. 165 Податкового кодексу України, – зауважили фахівці. – Маються на увазі доходи, які не включають до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.


Повернутися
21.08.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...