САДІВНИЦТВО ДОПОМОЖЕ ПОДОЛАТИ ДЕПРЕСІЮ

Складні життєві обставини можуть зломити людину, змінити її звичний ритм життя. Однією з головних причин депресії є втрата контролю над собою. У світі багато країн, де садівництво вважають успішною терапією для людей, які страждають депресією, створено багато оздоровчих програм, які успішно працюють.

Для багатьох садівництво це хобі, для деяких — курс одужання. Британські психіатри вважають, що садівництво це форма відволікання уваги, яка успішно підвищує самооцінку людини. Це діяльність, яка приносить задоволення і змушує людину зосередитися на позитивному процесі. Садівництво є також хорошим джерелом фізичних вправ, які сприяють викиду ендорфінів, що позитивно позначається на настрої людини.

Звичайно, ми розуміємо, що садівництво не альтернатива антидепресантів, це всього лише шанс відмовитися від хімічних препаратів. Але варто посадити насіння і почуття виконаного обов’язку не покине людину до тих пір, поки не з’явиться паросток. Потім листочок за листочком і розпуститься довгоочікувана квітка.

Ідея проста: без насіння не буває сходів, без добра не буває любові, без праці серця не може бути щастя.

    Щастя — це не стан, це спосіб життя. Це те, до чого істинно прагне людина.

Вихід з депресії для кожної людини починається з відкриття дверей власного будинку, виходу у двір, з пошуку секатора, миття брудних від землі рук, в пророщуванні насіння, з подарунка квітів коханій людині. Словом, з найпростіших речей повсякденного життя.

Ми дуже залежні від навколишнього, так нехай же цим оточуючим буде наш прекрасний сад.


Повернутися
09.08.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...