ВЕНТИЛЯТОР — НЕ ПАНАЦЕЯ...

Працювати в спеку в офісі — випробування непросте. І рiч не тільки в тому, що в «гарячі» дні важко зосередитися й ефективно виконувати звичну роботу. Адже, здавалося, є кондиціонери, вентилятори... Але в тому-то й річ, що саме охолоджувачі повітря часто стають причиною застудних недуг. Лікарі стверджують: найбільша кількість звернень по допомогу серед офісних працівників — через кондиціонери.

«Різниця між температурою надворі й у приміщенні не повинна перевищувати 3-4 градуси, — пояснює лікар-терапевт Ольга Шидловська. — Тому ми не рекомендуємо встановлювати температуру кондиціонера нижче 23-25 градусів. Однак люди, яким гаряче, не враховують цього моменту. А тим часом різкі перепади температури — понад 10 градусів — можуть викликати так званий тепловий стрес, через що імунітет зазнає значного удару. Інший важливий момент — правильно вибране робоче місце в кімнаті. Не можна, аби воно було під прямим потоком прохолодного повітря. Достатньо 15-20 хвилин, аби продуло шию або бік, а на лікування знадобиться значно більше часу».

Крім того, хоча б двічі на півроку кондиціонери потребують професійного очищення. Інакше, каже лікар, замість чистого прохолодного повітря людина вдихатиме суміш патогенних мікробів, які можуть серйозно зашкодити здоров’ю, зокрема спричинити важку форму пневмонії.

Лікарі радять періодично вимикати кондиціонер, відчиняти вікна, дозволяючи природному протягу відновити повітря в приміщенні.

Знавці різних премудростей, зокрема, «як перехитрити спеку», радять рецепт швидкого охоло­дження повітря. Якщо під вентилятором чи напроти нього поставити кілька пляшок із замороженою водою або ємність із льодом, це створить ефект кондиціонера, і температура в приміщенні знизиться на 3-4 градуси. У спеку доцільно прибрати килимові покриття і частіше протирати підлогу холодною водою. Зволожувач повітря також стане в пригоді. Якщо не маєте спеціального апарата — можна розпилювати воду ручними розпилювачами. Достатня вологість повітря влітку — важлива умова доброго самопочуття.


Повернутися
30.07.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...