VIP-ПЕРЕМОГА!

Улюбленці тернопільської (і не лише) публіки, гострі на язик жартівники-дотепники — вони ж  команда КВК “V.I.P. Тернопіль” — додали до своєї і так чималенької скарбниці нагород ще один почесний кубок — наші земляки стали переможцями Літнього кубка фестивалю “Ліга сміху” у латвійській Юрмалі. Ті, хто не бачив їх виступу вживу, зможуть пореготати з VIP-жартів тернополян аж у серпні, коли літні ігри на сцені юрмальської “Дзінтарі” показуватимуть по телебаченню, проте і прихильники тернопільських гумористів, і вони самі не втримали інтриги й поділилися радістю перемоги:

“V.I.P. Тернопіль” виграли Літній кубок фестивалю “Ліга сміху” в Юрмалі. Щастю немає меж!” — про це однією з перших написала на своїй сторінці у мережі Фейсбук дружина одного із учасників команди Віктора Гевка Наталя. — Ця фотка найкраще передає радість, яку можуть пережити люди, які  дуже важко працювали над результатом. Єдина україномовна команда в Юрмалі! Кубок їде в Тернопіль!”


Повернутися
30.07.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...