НА ЧОРНИЦЯХ ГАРУЮТЬ «ПО-ЧОРНОМУ»...

Хоч весною у Карпатах були підступні приморозки (вночі) і місцеві жителі переймалися тим, чи вродять влітку ягоди (їхній другий хліб), чорниць, Богу дякувати, багато! Вже зо два тижні місцеві мешканці, не розгинаючи спини, з ранку до вечора гарують на чорничних полях і галявинах.  Для селян це чи не єдина можливість (крім грибів, звичайно) заробити “живі гроші”, не виїжджаючи у далеке закордоння. Нині заготівельники платять за кілограм (а не за літр) ягід 19 гривень, пише «ВЗ». Торік, до речі, брали за 25 грн. А під кінець сезону і за всі 30-ть. Чому зараз так дешево?

За словами жительки села Волосянка Сколівського району пані Оксани, заготівельники пояснюють “демпінг”, що нема збуту. Мовляв, українські агрофірми чомусь не домовились із західними партнерами, куди щороку постачали українське “чорне золото”, а для вітчизняних потреб багато ягід не треба... Чи правду кажуть, чи фантазують, невідомо, але попереджають селян, що незабаром будуть брати ще дешевше... Тому місцеві мешканці від малого до старого поспішають зібрати ягоди щонайшвидше, при цьому не дуже зважають на якість лісового товару. Оскільки збирають так званими гребінцями-чесалками, то у відро сиплять і зелені ягоди, і листя, і жуків...

До речі, за словами пані Оксани, цього року карпатські чорниці як ніколи солодкі. “Таких смачних давно не їли”, - прихвалює карпатський делікатес.


Повернутися
17.07.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...