ВИКОРІНИ БУР’ЯНИ, І ЖУКИ ПРОЖЕНИ!..

У липні - майже середина або, іншими словами, маківка літа. Той самий час, коли в наших садах і на грядках наливаються довгоочікувані плоди — фруктові, ягідні, овочеві. І в той же час це той самий період, коли, все, підминаючи під себе, безсоромно пруть дачно-городні злочинці — неймовірно життєздатні бур’яни. Так, звичайно, в дощове літо вони начебто в чомусь і допомагають — природним способом відсмоктують надлишки вологи. Однак в нинішньому сезоні   про надлишок води — на жаль! — годі й говорити. Тому сьогодні городні бур’яни безцеремонно розтягують, використовуючи для себе, останні крапельки цілющої водички.

Уже хоча б, тому прибираємо їх до останнього корінця. А куди подіти їх? Так давайте городнє зло вже сьогодні використовуємо в добру справу. Ми ж всі прекрасно знаємо, що цю гігантську зелену масу можна спокійнісінько перетворити в першорозрядне добриво. З дощечок виготовимо щити і, обтягнув їх легкою тяганиною, отримаємо ємний контейнер. І складаємо в цю ємність з грядки бур’яни (але без насіння), кидаючи туди і всі кухонно-обідні відходи. Пересипаємо все це землею, можна, до речі, і торфом, додаємо трошки мінеральних добрив і всю цю масу не забуваємо періодично поливати. І робимо це до самої, що ні на є, глибокої осені. А навесні контейнер переносимо в інше місце, і все починається спочатку. Але вже приготовлену масу прикриваємо і продовжуємо, знаходячи для цього час, періодично поливати. Через рік-другий отримуємо відмінне добриво — перегній, який за своїми якостями мало чим поступається гною. Того самого, на який, зауважимо принагідно, грошей може і не виявитися.

З усіх липневих турбот проблема бур’янів, звичайно ж, аж ніяк не єдина. У кожного садівника-любителя проблем, як то кажуть, під саму зав’язку. Але ось про плодові дерева і ягідники не нагадати, напевно, не можна. Ягоди достигають, з кожним днем їх стає більше і більше. Аніскільки не сумніваємося, що урожаєм ягід ви розпорядитеся цілком по-хазяйськи. Але ось що не терпить ні найменшого зволікання. Збирають нині не тільки першосортний урожай ягід та плодів, але і хворі і гнилі ягоди, почорнілі і всохлі, тобто всі нездорові. Їх забирають подалі від городу, закопують в землю, а ще краще — якщо повністю спалити. Спалюючи сьогоднішню інфекцію, ми починаємо готуватися до майбутнього врожаю. Так роблять не тільки з ягодами, а й з яблуками, грушами, сливами. Вечорами збирайте падалицю і теж знищуйте. Інакше рано вранці з впавших на землю фруктів виповзуть шкідники-личинки, і спокійно, якщо ви їм не заважаєте, відправляться в грунт, де і окуклятся. А можуть туди і не поспішати, можуть ще раз піднятися на дерево і зробити своє недобре діло, але вже на інших плодах.

І останнє про колорадського жука. Ми вже неодноразово детально розповідали, як з ним боротися за допомогою ефективних препаратів. Але як не дивно на перший погляд, результат отримуємо не завжди стовідсотковий. Справа полягає в тому, що колорадські жуки настільки живучі, що деякі з них пристосовуються до одного препарату і не тільки виживають, але і продовжують розмножуватися. І це в екстремальних, здавалося б умовах. Стало бути, препарати треба міняти, не дозволяючи жукам адаптуватися до одних і тих же пестицидів. І ще: листя рослин необхідно обробляти таким чином, щоб використовувані вами розчини попадали на листя з обох сторін, тобто, щоб гичка картоплі була оброблена повністю.

 

Удачі вам і хорошого врожаю!


Повернутися
03.07.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...