АҐРУС: КРІЗЬ ТЕРНИ-ДО СОЛОДКОГО СМАКУ

Кущі агрусу займають почесне місце в багатьох садах неспроста. Ця ягідна культура славиться відмінною врожайністю. У сприятливих умовах агрус плодоносить більше 20 років. А деякі екземпляри здатні побити навіть цей рекорд. Відомі випадки, коли сорокарічні кущі щорічно радували господарів пристойною порцією соковитих ягід. Звичайно, щоб домогтися таких результатів, необхідно приділяти кущам агрусу чимало уваги.

Вибір місця для вирощування

Агрус, як і багато ягідних культур, вимогливий до освітленості ділянки. На затінених територіях отримати хороший урожай не вийде, ягоди дрібнішають, а їх кількість знижується.

Надлишок вологи в грунті теж не сподобається агрусу. У таких умовах великий ризик гниття кореневої шийки куща і, як результат, загибелі рослини. Тому заболочені території і ділянки з високо розташованими грунтовими водами краще залишити для інших культур. З цієї ж причини варто відмовитися від вирощування агрусу на важких глинистих грунтах.

Особливості посадки

Кущі можна висаджувати на постійне місце і навесні, і восени. Але в першому випадку необхідно орієнтуватися на короткий період між розмерзанням грунту і набуханням бруньок. Встигнути в термін досить складно. А запізніла посадка негативно відбивається на рівні приживлюваності. Тому досвідчені садівники віддають перевагу осені. У цьому випадку посадка проводиться за 4-6 тижнів до настання заморозків — тоді кущ агрусу встигає обзавестися молодими корінцями і прижитися на новому місці.

При посадці необхідно витримувати інтервал між сусідніми кущами. Для компактних сортів вистачить відстані в метр, для габаритних — у два метри. Розмір посадкових ям залежить від габаритів рослини. Для однорічних або дворічних саджанців відмінно підійде траншея, діаметр і глибина якої — півметра. Щоб забезпечити кущ поживними речовинами, в яму вносять добрива:

10 кг перепрілої органіки (гною, опалого листя, бур’янів без насіння);

100 г деревної золи;

50 г подвійного суперфосфату;

40 г сірчистого калію.

Перш ніж приступити до посадки агрусу, необхідно видалити всі засохлі коріння і обрізати верхівки гілок. На кожному пагоні слід залишити близько 5 бруньок. Розміщувати кущ в ямі рекомендується злегка під нахилом. Грунт, засипаний в траншею, необхідно обов’язково ущільнювати. Це допоможе уникнути утворення пустот. Завершальний етап — рясний полив.

Обробка грунту

Щоб кущ агрусу добре розвивався і стабільно плодоносив, необхідно регулярно проводити перекопування або розпушування грунту. Причому глибина та інтенсивність обробки безпосередньо залежить від структури грунту. На щільних грунтах практикують перекопування лопатою, на пухких — обмежуються легким розпушуванням верхнього шару садовими вилами.

 

Коренева система куща розташовується дуже близько до поверхні землі. Тому на території, яка знаходиться в периметрі крони, обробка повинна бути дуже акуратною. При розпушуванні допускається торкатися лише верхній шар грунту — не глибше 7 см. Зате поза периметра крони можна проводити більш кардинальну обробку.

Дуже важливо своєчасно видаляти бур’яни. Вони провокують підвищений рівень вологості в нижній частині куща. А це — ідеальне середовище для розвитку різних вірусних захворювань.

Протягом року внесення добрив проводиться двічі. Першу підгодівлю рекомендується здійснити після цвітіння. Це добре позначиться на розвитку пагонів і підвищить врожайність. Другу підгодівлю зазвичай проводять після збору ягід. Її призначення — підготувати кущ до закладки квіткових бруньок наступного року.

Обрізка кущів агрусу

Формування кущів — дуже важливий етап. Перші роки обрізка спрямована на формування основи куща: наполовину коротшають багаторічні (скелетні гілки) і видаляється більшість кореневої порослі.

Починаючи з четвертого року обрізка зводиться до ліквідації загущеності. Повністю вирізаються слабкі, висохлі і «неправильно» зростаючі пагони. Основна частка врожаю утворюється на гілках, яким виповнилося від трьох до шести років. Тому більш старі пагони можна видаляти без жалю.

Формування куща проводять після опадання листя або до моменту розпускання бруньок. Але деякі садівники не обмежуються тільки цим видом обрізки. Щоб підвищити врожайність агрусу, вони практикують літнє укорочення зелених пагонів. На кожній такій гілки залишають по п’ять -сім листків. А верхівку зрізають. Цей прийом дозволяє виростити максимально великі ягоди.

Боротьба з шкідниками та хворобами

Агрус досить часто стає жертвою навали огневок, попелиці та пилильщиков. Для захисту від них можна використовувати карбофос, біопрепарати і зольний настій (1 кг деревної золи на три літри води). Обробку слід проводити навесні. При необхідності обприскування повторюють після періоду цвітіння.

Ще один ворог агрусу — борошниста роса, про яку сигналізують сірі плями на листі і пагонах. Ефективним засобом для ліквідації захворювання є розчини харчової соди ( 5 г на літр води) і залізного купоросу ( 3 г на літр води). Обробку слід проводити відразу після виявлення перших ознак нальоту.

Збір врожаю

Агрус — багаторічна ягода. Залежно від сорту період дозрівання варіюється в межах липня-серпня. Ягоди ростуть і розвиваються дружно. Тому дозрівання зазвичай відбувається одночасно. Але, тим не менш, збирати урожай можна протягом цілого місяця. Ягоди агрусу не обсипаються навіть тоді, коли досягають біологічної зрілості.

Урожайність залежить від сорту і від умов, в яких рослина вирощувалося. У середньому з одного куща збирають близько 6-8 кг. Розмір ягід теж помітно відрізняється.

Сорти агрусу

 З того моменту як агрус з’явився в Україні, його сорти стають все досконалішими і біль різноманітними. Селекціонери намагаються поліпшити смакові якості ягід і усунути «шипуваті» кущі — адже збирати плоди з гілок, засіяних гострими колючками, вкрай незручно!

Мабуть, найбільше поширення в нашій кліматичній зоні отримали наступні сорти:

Малахіт — сорт середніх строків дозрівання. На високих пагонах дозріває 6-7 кг круглих зелених ягід. Маса однієї — до 6 г. Смак у ягід солодкий з приємною кислинкою.

Фінік — пізньостиглий сорт. Кущ високий, плідний. На дорослій рослині може вирости до 12 кг фіолетових ягід по 20 г кожна. Смак плодів кисло -солодкий.


Повернутися
03.07.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...