ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №74

Забудьте про футбол. У нього грають — чуєте — грають!.. Натомість спробуйте пограти, скажімо, у бокс))). Отож-бо… А нам, українцям, і в спорті, і в житті потрібен бій, а не гра. Тільки тоді ми здатні видавати на-гора результат. Бо коли ми б'ємося — все добре, коли граємо — програємо.

Забудьте про євроінтеграцію. Ми зараз більше європейці, ніж самі європейці. Знаєте, чому? Тому що ми розуміємо ціну свободи і те, що за неї треба боротися. Ці слова для нас — не порожній звук.  

Забудьте про політиків. Їх нема. Політики — це велика фікція, муляж, обман. Без нас для нас ніхто не збудує щасливого життя. Без нас «женити» нас уже ніхто не буде…

Забудьте про тих, хто — як вам здається — не дає нам нормально жити. Коли Ісуса спитали, що робити з тими, хто не вірить у нього, він сказав: «Залиште їх ховати своїх покійників самих». Залиште їх у спокої. Вони мають самі піти. Нам треба дивитися уперед, а не обертатися назад і думати, як жити з тими, хто ходить з портретами Сталіна. Нам треба просто жити. Бо тільки забувши про усе це, ми зможемо пригадати самих себе.


Повернутися
29.06.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...