СОНЯЧНА СУШАРКА… СВОЇМИ РУКАМИ

Урожай завжди непередбачуваний. Якась культура може дати такий надлишок, що господар не знає, що й робити. Але не викидати ж!

Найприродніший спосіб переробки й зберігання – сушіння. Не будемо розглядати промислові споруди – там царство машин. У побуті зазвичай сушать із використанням кам’яної печі або газової духовки. Тільки-от навіщо витрачати дороге паливо, якщо за вікном є безкоштовні енергоносії – сонце й вітер? Тож нанизуємо шматочки овочів, фруктів, грибів на мотузочки й розвішуємо під навісом. І все нібито чудово, якби не два недоліки. Перший: нанизування займає певний час. Другий: ваші запаси – ласий шматок для таких злодюжок і капосникі, як мухи, оси, мишки й пташки.

Урахувавши все це, інженер з Вінниці Юрій Павлович Бурмістров задумався над конструкцією сушарки, яка б була простою й дешевою, легкою й компактною, зі зручним завантаженням-розвантаженням і максимально споживала сонячну енергію.

Зовні це коробка розмірами 150х450х1250 мм, яка спирається на упор. Для кращого поглинання тепла поверхня, що нагрівається, повинна бути розташована перпендикулярно сонячному потоку. Саме так вона й зображена на Мал. 1.

Коробка складається з двох головних частин: дерев’яної основи зі штирем упору й металевого сонячного колектора з поличками-кошиками. Гучна назва «сонячний колектор» нехай нікого не відлякує. «Колектор» у перекладі – це «збирач», у цьому випадку – збирач сонячного тепла. Щоб зробити колектор, беремо залізний (сталевий) лист завтовшки 0,5-1 мм, заввишки 1250 мм, завширшки 450 мм, із відігнутими боковинами по 150 мм. Ні в якому разі не використовуйте так звану «оцинковку» – вона й дорожча, і гірше накопичує сонячне тепло, і не дуже екологічна. Вибір простого заліза пов’язаний із тим, що воно нагрівається швидше й дужче.

Усередині колектора розташовані полички з кошиками. Вони мають щільно примикати до поверхні, що нагрівається.

Самі полички теж дуже простої конструкції і робляться зі сталевого куточка 20х20х0,5 мм. Подібні куточки продаються, але краще зробити такі самотужки, бо стандартні дуже важкі, що відіб’ється на вазі всієї конструкції. Я рекомендую звернутися в найближчу майстерню, де вам із металевого штабка (рос. полоса) шириною 40 мм зроблять куточки та нарубають потрібного розміру на гільйотині. А вже з цих куточків досить легко зібрати поличку розміром 450x100 мм. Простежте тільки, щоб довжина поличок і на основі, і на колекторі була 450 мм, інакше ці вкладені або не втиснуться, або бовтатимуться.

Відстань між поличками на колекторі – приблизно 100 мм. Кріпити можна звичайними ґвинтиками М4-М5 із гайками. Досить трьох: один посередині, по одному – з боків.

Усередину поличок кладуться металеві кошики з отворами. Найкраща за співвідношенням ціна-якість – харківська просічно-витяжна сітка з вічком 10-15 мм. Купуйте просту, без покриття – вона й дешевша, і гігієнічніша оцинкованої.

Кошик робиться так: вирізується лист розмірами 490х140 і вручну (краще з плоскогубцями і в лещатах) відгинаються бортики приблизно по 20 мм. Стежте, щоб розмір кошика був не більший за отвір у поличці, однак і не такий малий, щоб провалитися.

Це щодо колектора. Тепер щодо основи. Вона виготовляється або з листа фанери від 8 до 20 мм або з дощок товщиною 20-30 мм. Розмір 1300х450 мм. Фарбувати не треба. Як збити з дощок щит, самі розберетеся. Далі на ньому (з боку колектора) розміщуємо металеві екрани, що є направляючими повітряного потоку. Товщина металу – 0,5 мм. Буртик для кріплення до основи – висотою 20 мм. Розмір екрана в готовому вигляді – 450х100 мм.

Екрани встановлюються на основі так, щоб при закритій сушарці вони знаходилися приблизно посередині між поличками. Кріпиться кожен екран двома шурупами.

Упор робиться з будь-якої дерев’яної планки (можна взяти січенням 30х30 мм і довжиною – приблизно метр). Кріпиться вона шарнірно, щоб конструкція могла відкидатися на кут.

Працює конструкція просто. Коли площина колектора нагрівається від сонця зовні, усередині теж стає тепло й починає працювати ефект труби: тепле повітря, просуваючись наверх, проходить повз кошики з овочів-фруктів і забирає із собою вологу, що випарувалася. Система має саморегулюючий механізм: підвищення нагріву призводить до інтенсифікації повітряного потоку, а потік, у свою чергу, унеможливлює перегрів.

Конструкцію можна удосконалювати. Наприклад, додати нагрівач унизу й вентилятор зверху, що дозволить сушити й без сонця. Якщо є бажання обговорити яку-небудь модифікацію або отримати креслення на папері, зв’язуйтеся зі мною через редакцію.