На Тернопільщині обікрали підприємця на сто тисяч гривень

Злочинну групу викрили правоохоронці Заліщицького райвідділу внутрішніх справ. П’ятеро мешканців району викрали зі складського приміщення у селі Іване-Золоте сільськогосподарську продукцію на сто тисяч гривень. Про це повідомив відділ зв’язків із громадськістю УМВС України у Тернопільській області.

Склад разом із земельною ділянкою викупив один із місцевих жителів. Чоловік вирощував зернові культури, а ввесь урожай зберігав у спеціально обладнаному приміщені без охорони. Парубки товаришують давно. Протиправне вчиняють вперше. Хлопці знали, що власність підприємця не охороняється і вирішили підзаробити.

План зловмисники розробили заздалегідь. Бусом під’їжджали на територію складу та виносили чужий урожай. За декілька поїздок хлопцям вдалося викрасти чимало. Потерпілий підприємець недорахувався тринадцяти тонн пшениці, п’яти тонн сої, шістсот кілограмів ячменю та одинадцяти мішків селітри. Усе добро, вартістю у сто тисяч гривень, хлопці відвезли до нежилого помешкання в сусідньому селі.

Міліціонери у ході оперативно-пошукових заходів викрили усю злодійську групу та вилучили крадене майно. Відкрито кримінальне провадження. Підозрюваним інкримінують частину 3 статті 185 ККУ – крадіжка. Вирішується питання про оголошення їм підозри та обрання запобіжного заходу.

 

Повернутися
02.04.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...