ЧОМУ ЧАСНИК У ТЕРНОПОЛІ ТАКИЙ ДОРОГИЙ?

Днями стою у черзі в крамниці, чую, як покупець замовляє головку часнику. Продавець кладе “страх вампірів” на вагу та виголошує вирок: 9 гривень (!) за головку часнику. Середня ціна за кілограм нині в тернопільських супермаркетах — 170 грн. Явний ціновий перебір, пише   poglyad.te.ua.

“Ціни на часник заставляють фантазувати про те, де і як його вирощували, — прокоментував тему в соцмережах тернопільський фотограф Тарас Хлібович. — В уяві виникають монашки-блондинки до 18 років, неціловані навіть в руку, мальовничі південні схили Альп, полив часнику виключно сльозами тих монашок, яким на величезному екрані в 4К показують сопливі мелодрами для збору сліз. Тільки так можна виправдати такі високі ціни на часник. Або через змову банкірів та великих агроельфів”.

Організація ООН з питань продовольства та сільського господарства (ФАО) стверджує, що наразі часник — один з п’яти продуктів, попит на які стабільно зростає майже на вісім відсотків щороку. Водночас ціни у світі на нього теж зростають.

“В українського часника кілька проблем, серед яких – відсутність якісного посівного матеріалу, недотримання технології вирощування і відсутність холодильників для зберігання, — пише дослідниця теми Олена Александрова, NEWSSKY. — Всі ці проблеми знаходять своє відображення в ціні. Періодичне вимерзання чи посуха, скорочення посівних площ культури і девальвація гривні додають вартості часнику”.

ФАО має статистику цін українських виробників часнику. Можна побачити її динаміку за кілька років (ціна за тонну виражена в доларах США). Так, ціна часнику впала у 1995 рокі більше ніж у 5 разів, порівняно з ціною 1994 року; у 1997 році часник став коштувати приблизно 250 доларів США за тонну, в 1999 році часник був USD 160/тонна, і в 2000 – менше 62. У 2004 році ціна перевищила 900 доларів, і відтоді вона зростала, доки не впала у 2008 – аж до 410. У 2011 ціна вирісла майже до 3200, в 2014 році була приблизно USD 1200/тонна.

“Найпривабливіший ринок збуту — це, звичайно, експорт, адже ціна при цьому вища, ніж на внутрішньому ринку. Україна отримала квоту на постачання 500 тонн часнику в Європу і її часник там чекають. Однак, вимоги до продукції на експорт досить високі. Часник повинен мати ідеальний товарний вигляд, калібр від 5,5 см, цілісність головок, відсутність хвороб і шкідників. Крім того, на закордонному ринку хочуть мати великі партії часнику, у тоннах, а краще, десятках тонн, а не кілограмах, при тому що часник має бути одного сорту і розміру, чим більшого, тим краще. Великі покупці зацікавлені контракти підписувати заздалегідь, тому, щоб виключити імовірність неврожаю, корисно перестраховуватися, наприклад, шляхом взаємовигідної співпраці виробників часнику в інших областях України”, — пише NEWSSKY.


Повернутися
18.06.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...