А ДЛЯ ДУШІ — АЛЬТАНКА…

Рано чи пізно кожен власник заміського будинку приймає рішення встановити альтанку в саду. Незалежно від того, велика ділянка або маленька, така споруда в більшості випадків необхідна. Вона і прикрашає територію, і дозволяє комфортно проводити час на свіжому повітрі, захищає господарів від сонця і дощу.

Спочатку слід знайти підходяще місце для установки альтанки. В принципі, вона може розташовуватися де завгодно — поблизу будинку або, навпаки, на максимальному видаленні від нього, біля струмка, в тінистому місці або сонячній зоні. Багато що залежить від переважаючого напрямку вітру, наявності садових доріжок, природних нерівностей. Зазвичай альтанку встановлюють в наймальовничішому куточку, в ідеалі — далеко від поглядів перехожих. Якщо альтанка буде використовуватися тільки влітку, то її потрібно встановити так, щоб хоча б частково вона перебувала під сонцем. Важливо враховувати архітектурний ансамбль, який створюється основним будинком і всілякими будівлями.

Тепер можна подумати про габарити альтанки. Це може бути простора конструкція, розрахована на проведення вечірок з друзями, або маленька затишна альтанка, в якій будуть збиратися тільки члени сім’ї. Альтанку бажано зробити такою, щоб вона відповідала стилю, в якому виконаний будинок на ділянці. Адже вона повинна стати помітною родзинкою, розставити акценти. Яку форму матиме споруда — залежить від господаря. Це може бути кругла, квадратна, багатокутна конструкція. У ній можна використовувати елементи декору, архітектурні деталі (припустимо, місток). На ринку є досить багато пропозицій уже готових рішень – варто ввести в пошуку заказать готовую беседку і переконаєтесь скільки цікавих пропозицій і зможете переглянути вартість та дизайн запропонованих альтанок.

З якого матеріалу зробити альтанку?

Якщо будинок побудований з дерева, то і альтанку бажано теж виготовити з деревини. Зараз найпростішими і затребуваними вважаються дерев’яні конструкції шестигранної форми, обшиті латами з тонких рейок. Можна реалізувати і екзотичний варіант — побудувати альтанку, що нагадує японську пагоду. Дах такої споруди може мати два-три яруси. Якщо конструкція виконана в стилі модерн, в ній можуть бути витончені елементи художньої ковки, тоді її сміливо можна віднести до кованих альтанок для будинку. Оригінально виглядають альтанки з плетеними перегородками з бамбука, верби. Для будівництва солідної альтанки використовується цегла, камінь. У цьому випадку її варто об’єднати з основним будинком, використовуючи ті ж облицювальні матеріали, якими оформлені дах будівлі або цоколь.

Якщо засклити альтанку, вона буде чимось нагадувати будиночок. У ній можна відпочивати в будь-яку погоду, навіть взимку. Для зручності можна використовувати варіант скління зі знімними рамами, які можна прибирати в жарку погоду або встановлювати восени. В альтанці без скління слід передбачити можливість установки москітної сітки, яка при необхідності легко знімається. Відмінний варіант — шторки з полівінілхлориду, що не вбирають воду. Вони не вигоряють на сонці і можуть експлуатуватися при температурах від -50 до +65 градусів. Їх легко розсовувати, регулюючи освітленість всередині альтанки. Такі шторки добре захищають від негоди і можуть висіти хоч влітку, хоч взимку.

Зараз користуються успіхом альтанки, в яких встановлені барбекю і є місце для мангала — це всім відомі гриль-будиночки. Крім мангала, в кутку альтанки можна встановити повноцінний камін. Конструкція доповнюється димоходом, який виходить через отвір в даху. Для цегляного каміна знадобиться серйозний фундамент. Якщо альтанка закрита, в ній слід продумати систему вентиляції. Вибираючи тип альтанки, її конструкцію і матеріали, потрібно обговорити всі питання з кожним членом сім’ї, щоб всім було приємно перебувати в цьому місці, це дозволить проводити більше часу в колі сім’ї.


Повернутися
16.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...