ДІМ, ЩО ЗБУДУВАВ УМІЛЕЦЬ

Ужгородець побудував енергоефективний будинок вартістю $ 7000

Валерій Самойлов, умілець з Ужгорода самостійно побудував унікальний купольний енергоефективний будинок. Його особливість – економія енергії, яку забезпечують сферична форма приміщення, а також скорочена площа несучих конструкцій і відсутність перегородок. У якості ізоляційних матеріалів Валерій використовував целюлозний утеплювач, а підлога підігрівається від печі на дровах, тому в зимовий час в будинку досить тепло.

Зовні екобудинок, пише  ecotechnica.com.ua, здається невеликим, проте всередині досить місця для комфортного проживання цілої родини, в ньому світло і затишно. Він складається з однієї просторої кімнати на першому поверсі і невеликого приміщення на верхньому ярусі. Основою купольного будинку служить дерев’яний каркас, деталі якого скріплюються між собою спеціальною металевою арматурою, а його незвичайна форма дозволяє дуже довго зберігати тепле повітря з температурою близько 26 ° С. В результаті, обігрів будинку протягом 3 опалювальних сезонів обійдеться близько в 2000 гривень.

«Взимку на день досить кілограм 5-7 на добу, – розповідає власник екобудинку. – Але якщо на вулиці -20, то звичайно ця кількість зростає в два рази. Машини дров вистачає на 3 опалювальні сезони»

Будинок-купол Валерій побудував своїми руками, житло відрізняється від звичайних не тільки своїм зовнішнім виглядом, але і змістом, оскільки дозволяє істотно економити. На створення сферично] споруди його надихнув архітектор зі США. Спеціальної освіти і технічних посібників для реалізації подібних проектів Валерій не мав, так що за допомогою доводилося звертатися до «знавців» зеленого будівництва в інтернеті.

Будівельні роботи зайняли приблизно 3 роки, а вартість споруди склала близько 7 000 доларів, ще близько 12 000 доларів знадобилося на внутрішнє наповнення будинку.

Купольний будинок (або купольное домобудівництво) вважається відносно новим напрямком в житловій архітектурі, проте, він має багатовікову історію: різні народи світу вже давно будують купольні будинки: вігвами, яранги, юрти, чуми.

Родоначальником купольного домобудівництва в сучасному вигляді вважається Річард Бакмінстер Фуллер (англ. Richard Buckminster Fuller) – американський архітектор, дизайнер, інженер і винахідник.

За матеріалами


Повернутися
02.06.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...