ПОМІНЯВ ДІ-ДЖЕЙСЬКИЙ ПУЛЬТ НА АВТОМАТ…

У Тернополі виступить боєць АТО, діджей-Анатолій Тапольський

 Є речі, які не мають ціни, тому й не знецінюються. Такі, як звичайний героїзм. Такі, як він — справжні   чоловіки, справжні захисники Батьківщини. Ще рік тому він збирав повні зали, виступав із найвідомішими артистами, а тепер став мінометником.Він сам зробив цей крок на війну, промінявши діджейську установку на автомат, спокійне та облаштоване життя в столиці — на армійські будні, а затишну музичну студію та модні клуби — на окопи та бліндажі,  де повсюди чигає смерть…  

Анатолій Тапольський — Dj Tapolsky — «найугарнiший», найнеочiкуванiший, найекспресивніший український дiджей, "гуру" , "iдеолог" та "батько" українського драм-енд-бейсу.  Анатолій Тапольський, молодший сержант ЗСУ, боєць 3-ої мінометної батареї в складі 72 ОМБР…  

Колись, у «минулому житті», Анатолій Тапольський робив життя кращим, додаючи у нього нових драйвових ритмів. Нині робить його кращим, захищаючи свою Батьківщину…

Майже десять місяців тому під час свого крайнього ефіру на Kiss FM  Тапольський оголосив, що його радіошоу закривається  і більше не буде виходити в ефір. Діджей пояснив, що він вирушає в зону АТО — мовляв,  не може в такий складний для країни час займатися музикою і виступати на вечірках. Він привів у студію свою маленьку донечку і разом з нею провів крайній ефір. А далі… А далі була війна. Служить не в тилу, а на передовій, біля однієї з найгарячіших «точок» АТО — Докучаєвська на Донеччині.

Час від часу мінометник Тапольський їздить у відпустку — майже «з корабля на бал». У такій уже  звиклій військовій формі йде виступати в нічні клуби перед гламурною публікою. Каже, що хоча не дуже комфортно там почувається після пройденого пекла війни, все ж, без улюбленої музики не може.  Нещодавно, у квітні,  Анатолій Тапольський під час відпустки відіграв на розігріві у всесвітньовідомої групи «The Prodigy» у Києві… і знову повернувся на службу в зону АТО.

Про це Тапольський написав на своїй сторінці у Фейсбуці: "Третій день в Києві, але вже хочеться назад. Тут є відчуття, що нас взагалі там немає, і Донбасу немає, війни немає…» А незадовго до своєї відпустки поділився наболілим: "На Донбасі весна. Тут дійсно добре. Коли перебуваєш на своєму місці. В Україні війна — ти тут, все чітко і логічно. У стрічці ФБ більшості явно важче — все треба встигнути, все обговорити, всюди взяти участь. Видно, що нелегко. Розумію, співчуваю. Тут же з ранку прокинувся, налив чаю, сів на пеньок у дворі, сидиш собі, п'єш. Добре. Повз дід на велосипеді котить, зупиняється, каже "Слава Україні, онучку". І все стає на свої місця»…  

   8 липня почути і побачити Анатолія Тапольського зможуть і тернополяни. Він виступить на найочікуванішій  музичній події літа — фестивалі «Файне місто» — на нічній так званій UFO-stage. «Ми не могли не запросити таку майже культову особистість на наш фестиваль, — зізнаються організатори «Файного міста». — Анатолій, попри те, що звик виступати із найвідомішими українськими зірками і навіть музичними «монстрами» світової сцени (а у Тернополі  цьогоріч їх буде — хоч відбавляй!), абсолютно непретензійний та дуже скромний. А ми, домовляючись із Ататолієм про виступ на «Файному місті», пригадали так звану «формулу Черчилля». Коли цього уже легендарного діяча  попросили скоротити витрати на культуру на користь армії, він відповів: "А за що ж ми тоді воюємо?"


Повернутися
02.06.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...