ВИПУСКНИЙ – ЯК МІНІ-ВЕСІЛЛЯ

У скільки обійдеться батькам «вхідний квиток» у доросле життя?

Незабаром пролунає у школах останній дзвоник, а в одинадцятикласників попереду – випускний бал. Для учнів — це одна з найурочистіших подій у житті. А для їхніх батьків – серйозний удар по кишені. Це ж не звичайна вечірка, де вже колишні учні з колишніми вчителями з’їдять по шматочку торта і піднімуть келихи зі шампанським за “закінчення терміну”. Щоб переступити поріг у доросле життя, треба серйозно готуватися цілий рік… Якщо, пише «Високий замок», кільканадцять років тому випускний бал був традицією, то в останнє десятиліття перетворився на моду чи, найімовірніше, на «показуху» під девізом «хто виглядатиме краще і дорожче».

Усі хочуть цього дня мати достойний вигляд. Тому батьки школярів ще тугіше затягують паски, відкладаючи копійчину для того, аби їхня дитина виглядала найгарніше — у сукні, гідній кінозірки, чи елегантному костюмі, як у депутата Верховної Ради. Забігаючи наперед, скажемо, що одяг — це один бік “випускної медалі”. А є ще й інший — подарунки школі, вчителям, святковий стіл, відеозйомка…

За статистикою, на випускницю грошей потрібно більше, бо, окрім сукні і туфель, їй ще манікюр, макіяж і зачіску треба зробити. Хлопця одягнути легше. І практичніше. Бо костюм, сорочку і туфлі можна носити потім ще довго. А от вечірню сукню випускниця більше двох-трьох разів не одягне.

У цей день багато випускниць хочуть виглядати набагато дорослішими, ніж є насправді, тому сукні вибирають вечірні, до підлоги, з оголеною спиною і розрізом “до печінки” спереду. І хоч наші магазини і ринки завалені такими сукнями, вибрати таку, щоб і гарна була, і по кишені не дуже вдарила, не так вже й просто. Сукню можна купити і за тисячу гривень. Це зазвичай вироби турецьких майстрів ширвжитку. На перший погляд, такі сукні наче й красиві, але якісь вони всі однакові — багато шифону, камінчики, що оздоблюють, погано прикріплені і відпадають ще під час примірки. Гарна потягне на три з половиною тисячі. А за дуже гарну доведеться викласти й кругленьку “десятку”.

Вибір чоловічих костюмів набагато ширший – тут і сині, й сірі, і чорні, кремові й білі, як до шлюбу. Все, чого тільки душа забажає. Ціни також стартують від тисячі гривень. Але це також “ширвжиток”. За менш-більш пристойний костюм доведеться заплатити від трьох до п’яти тисяч гривень.

Ще один пункт за списком – взуття. Простенькі дівчачі босоніжки зі шкірзамінника коштуватимуть близько 600-700 гривень, на височезній шпильці – від тисячі. Туфлі для хлопця також стартують від тисячі гривень. Гарні шкіряні і коштують “гарно” — 2,5-3 тисячі гривень.

Альтернативою купівлі костюма чи сукні може бути оренда. Сукня напрокат обійдеться не так дорого, як весільна. Можна непогану знайти і за 700-800 гривень. Але її треба було замовити щонайменше у лютому. Це також не вихід. Замовили, залишили завдаток, а до травня через нервове виснаження, авітаміноз або ще щось сукня може висіти, як на вішалці… Та тут є й ще одне “але”. У прописаних правилах прокату є такий пункт, як “пляма і дірка”. На забаві різне буває — можна залити вином чи необережно пропалити сигареткою… Тоді доведеться оплатити всю вартість виробу.

Щоб виглядати як королівна, треба не лише гарно одягнутися, а й зачесатися, зробити візаж і манікюр. Про цей пункт також треба подбати заздалегідь, бо, як правило, за кілька днів перед випускним вільного місця не буде. Зачіска на довге волосся (залежно від складності) обійдеться випускниці від п’ятисот до тисячі гривень. Візаж має бути такий, як у нареченої, щоб витримав добу. — 600 гривень і манікюр — звичайний 50 — 100 грн., гелевий — 300.

 

«Купити» перепустку у доросле життя своїй дитині — це не тільки її одягнути у такий відповідальний для неї день. Треба і школі якось віддячити за те, що вчила твою крихітку писати-читати і виховувала її аж одинадцять літ. Батьківський комітет, починаючи з 1 вересня, до кінця року розписує кошти на передбачені і непередбачені видатки. На подарунок школі виділяють не менше п’яти тисяч гривень. Але що сьогодні купиш за такі мізерні гроші? Якщо це комп’ютер чи якась інша техніка, то треба значно більше грошей від класу. Пощастило тим, хто об’єднується для купівлі подарунка школі. Скажімо, два-три класи “скинулися” і залишили гідну пам’ятку по собі.

Не можна забувати про класного керівника. Тут також не обійдеться букетом квітів. Як правило, дарують “другій мамі” щось невеличке, зате коштовне. Це може бути перстенець, ланцюжок, сережки… Прощаються випускники і з директорами-завучами та іншими вчителями. Не єдиним букетом… На подарунки дорогій альма-матер кожна дитина здає не менш як 500 гривень.

Збирають протягом року гроші не тільки на подарунки, а й на випускний бал. Як правило, замовляють з жовтня ресторани і кафе. Тепер модно святкувати за містом у розважально-відпочинкових комплексах. Там і зали нові, сучасні, свіже повітря. Не кожна сім’я може потягнути видатки за саме святкування. За дитину тільки у залі треба заплатити 600 гривень. А ще додати певну суму для закупівлі напоїв (алкогольних і безалкогольних), фуршетних столів зі солодощами-фруктами, оформлення залу. Якщо батьківський бюджет дозволяє, на забаву йдуть і мама з татом або хтось один з них.

 Випускний вечір, як і весілля, мало хто уявляє собі без ведучого. Такий чоловік бере за свої послуги від десяти тисяч гривень. Якщо ведучий мегапопулярний, то і запросить мегасуму. До “розважальних” видатків ще треба дописати музичний супровід. А це від 600 доларів і більше. Усе залежить від кількості учасників і їхньої популярності.

Окрема стаття витрат випускників та їхніх батьків – фото й відеозапис. У середньому робота фотографа оцінюється близько 500 доларів. А перед цим діти збирали гроші ще й на випускний альбом. Тут також вартість послуг коливається — від 400 гривень до 800. Усе залежить від “прибамбасів”.


Повернутися
24.05.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...