АНЕКДОТИ №68

Чоловік загадав на Новий рік бажання, щоб дружина стала економною, а теща — розумною. О півночі дружина вимкнула телевізор, задула свічки, прибрала зі столу коньяк, а теща почала розповідати подробиці російсько-турецької війни 1877 року.

* * *

— Моя дружина вирішила схуднути і зайнялася кінним спортом.

— Ну і як?

— Кінь схуднув на 5 кг!

* * *

У графі «сімейний стан» Циля Юхимівна написала «Таки довипендрювалася!».

* * *

— Любий, ти купив мені на 8 Березня подарунок?

— Звичайно.

— А він мені сподобається?

— Якщо не сподобається, віддаси мені, я про такий спінінг давно мріяв.

* * *

Чоловіки, запам’ятайте, насіння — це не тільки 1-2 кг лушпиння, а й 3-4 години жіночого мовчання.

Циля телефонує до пожежної частини:

— Терміново приїжджайте! До мене у вікно намагається влізти чоловік.

— Може, вам краще звернутися до поліції?

— Навіщо поліція? Йому драбина потрібна.

* * *

— Зустрічаюся з двома чоловіками і не знаю, кого вибрати.

— А що тобі серце підказує?

— Серце підказує — зав’язуй. Чоловік дізнається — вб’є.

* * *

Люба, до нас прийдуть сьогодні гості, приготуй що-небудь.

— А як приготувати — щоб ще прийшли чи щоб більше не приходили?

* * *

— Чому ти розлучився з дружиною?

— Уявляєш, її всю ніч не було вдома, а вранці сказала, що ночувала в сестри!

— Ну і що?

— Бреше! У її сестри ночував я!

 


Повернутися
15.05.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...