У БУЧАЧІ БУДУТЬ ДНІ ПІНЗЕЛЯ

3-5 червня проведуть "Дні Пінзеля" в Бучачі на Тернопільщині. У ці дні відкриють доступ до всіх архітектурних пам’яток та музеїв Бучача., покажуть, як жив Пінзель, а наприкінці кожного дня влаштовуватимуть концерти в церкві.

— Місто Бучач дуже багате на історичні, архітектурні пам’ятки. Тут проживали та творили багато відомих людей. Серед них скульптор Іоан Георг Пінзель, галицький скульптор середини 18 століття, представник пізнього бароко і рококо. В наш час цікавість до його творчості була піднята  завдяки Б.Г.Возницькому.  Після потужної виставки у  Луврі, як справедливо стверджує Тарас Возняк, популяризація творчості знаменитого скульптора спала. Саме тому, починаючи з 2016 року в Бучачі на початку червня вирішено проводити “Дні Пінзеля“, — розповідає «Добі» координатор проекту Олег Гребеньовський.

Таким чином ініціатори проведення "Днів Пінзеля" хочуть привернути увагу до мистецької спадщини, поширити інформацію про творчість Йогана Георга Пінзеля. Показати людям де, в яких умовах творив скульптор. 

Під час проведення днів відкриють доступ до всіх архітектурних пам’яток та музеїв Бучача. Кожного дня будуть спеціальні екскурсійні рейси автобусів в село Рукомиш до фігури Св.Онуфрія.  

— До нас запрошуємо науковців, мистецтвознавців та людей, які цікавляться скульптурою, мистецькими пам’ятками, творчістю Пінзеля, щоб вони поділилися інформацією, своїми знаннями. Крім того кожний день буде завершуватися камерним концертом у костелі Успіння Богородиці серед скульптур Пінзеля, — каже Олег Гребеньовський.


Повернутися
15.05.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...