ПІДГОРТАННЯ КАРТОПЛІ: ЗА І ПРОТИ

Підгортання картоплі стало вже своєрідною традицією. Проводячи підгортання своєчасно і правильно, ви обов’язково отримаєте більш високі врожаї картоплі. Останнім часом, однак, необхідність у підгортанні картоплі ставлять під сумнів, нібито навіть проводилися дослідження, і була доведена мало не марність цього методу, однак довгі роки практики поки доводять зворотне.

Всім відомі незаперечні позитивні моменти підгортання картоплі, найважливішим, як ми вже сказали, є збільшення врожаю. За рахунок чого це досягається? Все просто, коли ви ховаєте молоді пагони під шаром грунту, ви тим самим стимулюєте рослину на утворення додаткових паростків, отже, вегетативна маса збільшується, утворюється більш потужний кущ з великою кількістю листової маси. Вона починає активно працювати на утворення та формування врожаю в грунті. Другий позитивний момент це захист від раптових заморозків. У всіх у пам’яті поворотні холоди такої сили, що навіть сніг випадає і лежить протягом декількох годин, нелегко буде рослинам, ну а захованим під шаром грунту, немов під ковдрою, буде комфортно і спокійно. Третя причина, яка змушує нас орудувати сапкою (ідеальний інструмент для підгортання) це захист від грізного ворога — колорадського жука. Ми, підгортаючи рослини картоплі, ховаємо від нього саме незахищене — молоденькі пагони. Ну і нарешті, причина яка сподобається городникам, у яких кожна хвилина на рахунку — підгортаючи рослини ми тим самим зменшуємо планову кількість прополок, адже бур’янам буде складніше пробитися з-під шару землі. Звідси видно що краще провести підгортання ніж ігнорувати його, але, як і коли треба підгортати картоплю?

Коли треба підгортати картоплю?

Почнемо з погоди — ідеальний варіант — після поливу або гарного дощику, тоді грунт добре підходить для підгортання, не висушуючи молоді паростки картоплі. До речі про це, мало хто знає, що шар грунту не повинен перевищувати десяти сантиметрів, в іншому випадку він може лише стати перешкодою до зростання пагонів, а не допомогти рослині.

Ні в якому разі не проводите підгортання в сильну спеку, так ви можете засипати молоді ще паростки розпеченим грунтом і просто погубити їх або викликати серйозні опіки тканин. Не використовуйте також сильно вологий грунт, таким чином, ви повністю позбавите верхній шар повітрообміну.

 Що стосується термінів і кількості підгортання, то оптимальний варіант який використовують більшість городників це три рази. Найперше підгортання проводять у період коли тільки з’явилися сходи, зазвичай мають вони 5-6 листочків, їх цілком можна присипати повністю але не забувайте — шар не більше десяти сантиметрів!

Наступне підгортання проводять приблизно через тиждень після першого, зазвичай до цього часу паростки картоплі вже вилізли над грунтом знову. Перед тим як провести підгортання огляньте їх, здорові вони повинні бути яскраво — зеленими і досить міцними, не млявими. Друге підгортання також проводять на висоту десяти сантиметрів, повністю присипаючи рослини.

У третій же раз ми вдаємося до допомоги сапи, коли рослини витягнутися на висоту близько тридцяти сантиметрів. Цього разу ми не засипаємо паростки повністю, а лише присипаємо грунт до основи куща. Грунт обов’язково повинен бути пухким, без великих грудок.

 Цікаво знати:

Потрібно підгортати картоплю в тих місцевостях, де грунт сильно зволожується і потрібно прибрати вологу від кореневої системи і сприяти її прогріванню сонцем. Цей прийом дає хороші результати в Поліссі. У Голландії, де основне землеробство ведеться на відвойованих у моря ділянках (польдерах), картопля висаджують на гребенях і часто підгортають, щоб провітрювати кореневу систему.

У посушливих регіонах підгортання картоплі принесе велику шкоду.

Ви згребаєте грунт з міжрядь, оголюючи при цьому значну частину коренів, і спорудити в рядках «гробки» заввишки до 20-40 см. З піднятою над поверхнею грунту вітер швидко видує вологу, і ви створите штучну посуху в місці знаходження коренів.

Цим ви завдасте йому непоправної шкоди, внаслідок чого буде знижений урожай, якщо взагалі він сформується.

Зараз досить глибоко зарихліть грунт, і волога, яка ще залишилася від зимово-весняних опадів, сприятиме зростанню і формуванню врожаю. У крайньому випадку, злегка подгортайте рядки або лунки, щоб полегшити роботи з прибирання картоплі, коли бадилля засохне, а бур’яни наростуть.


Повернутися
09.05.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...