ЧИТАТИ…ПОДАНО!

Біля Театрального майдану  облаштували «Книжкову хатинку»

Таким чином жителів обласного центру планують заохотити до читання та виховати повагу до книжок.

«Книжкова хатинка», пише “За Збручем», відкрита для всіх у будь яку пору дня і навіть ночі. Тут кожен може взяти для читання книжку та покласти взамін свою. Радять надавати перевагу україномовній літературі патріотичного змісту.

Тернополян така бібліотека здивувала.

«Дуже приємно, що у нашому місті створили таку бібліотечку. Я б хотіла, щоб тут були також і дитячі книжки. Ця хатинка свідчить про культуру і вихованість. Планую принести сюди кілька цікавих книжок. Пораджу зробити це також своїм знайомим. Проте думаю, чи вандали не зруйнують цю бібліотеку», – розповідає тернополянка Катерина.

У міській раді запевняють, що «Книжкова хатинка» під спостережливим оком камер. Якщо хтось насмілиться нашкодити, його чекає покарання.


Повернутися
09.05.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...