ВМІЛИ ГОТУВАТИ, ТА НЕ ВМІЛИ ПОДАВАТИ

Потенціал виробництва і продажу агропродукції в Україні стримує благенька інфраструктура

Днями в Києві відбувся «Український інфраструктурний форум-2016». Публічна дискусія представників державної влади, міжнародних організацій та українських підприємств стала спробою привернути увагу міжнародних та національних інвесторів до потенціалу транспортної системи України.

Експорт на прив’язі

Зерновий ринок завжди приносив суттєвий дохід до державного бюджету. Однак існують перешкоди, які змушують підприємців необґрунтовано збільшувати витрати та нераціонально використовувати ресурси, знижуючи конкурентну привабливість національної продукції. Не секрет, що однією з найгостріших проблем інфраструктури для аграріїв є неможливість формування експортних партій різних класів зернових на лінійних зерноскладах та на портових терміналах.

Українські сільгоспвиробники традиційно частину виробленого зерна продають одразу на внутрішньому ринку, а частину — зберігають у зерносховищах для подальшої реалізації. Компанії-трейдери, які купують зерно у сільгоспвиробників, частину зерна експортують, частину ж переробляють або зберігають у зерносховищах для подальшого продажу на експорт або всередині країни. Такий порядок забезпечує передбачуваність та стабільність функціонування усієї системи: прогнозованість закупівель і цін, зберігання та експорту зерна, рівномірне навантаження на елеваторні, транспортні та портові потужності. Це, у свою чергу, пише “Україна молода», дозволяє експортувати українське зерно в оптимальних ціновому і часовому діапазонах та забезпечувати постійне надходження валюти в країну.

Тим часом, як звертають увагу експерти Європейської бізнес-асоціації, у сфері обігу зерна існує низка проблем, що заважають нормальному функціонуванню ринку. Ці проблеми виникають через невідповідність застарілих ДСТУ і відомчих інструкцій вимогам сьогоднішнього висококонкурентного ринку і тій зростаючій ролі, яку починає відігравати Україна як провідний експортер зерна на світові ринки. Основною проблемою лишається неможливість формування експортних партій різних класів зернових (у першу чергу пшениці), як на лінійних зерноскладах, так і на портових терміналах. У результаті створюється дефіцит інфраструктури для одночасного зберігання зерна різних класів. Крім того, неможливість змішування призводить до зайвих логістичних витрат вітчизняних експортерів, надмірної тривалості перевалки зернових у портах та перевантаженості транспортної інфраструктури.

Ахіллесові п’яти логістики

У дискусії Українського інфраструктурного форуму взяли участь і очільники аграрного міністерства. Про державну стратегію та напрямки інноваційних рішень в інфраструктурному секторі України розмірковувала заступник міністра з питань євроінтеграції Владислава Рутицька:

«Кілька днів у складі української делегації я працювала в Женеві, в рамках роботи СОТ. Хочу зазначити, що наші світові партнери Канада, США, ЕС, Китай, Японія, інші країни зацікавлені у поглибленні товарообігу з Україною. У перспективі вітчизняний агросектор здатний збільшити виробництво сільськогосподарської продукції та зерна зокрема, і тоді постане проблема: є якісний товар, який цінується у всьому світі, але не вистачає потужностей для його транспортування».

На початок нинішнього року сертифіковані потужності зi зберігання зерна в Україні, за даними Мінагрополітики, перевищили 32 мільйони тонн. З них припортові елеватори здатні одночасно прийняти 2,6 мільйона тонн. Крім вказаного, понад 15 мільйонів тонн складає обсяг несертифікованих потужностей.

«Наші лінійні елеватори здебільшого мають застаріле технологічне обладнання, потужності по припортовій перевалці можуть перевантажувати трохи більше 4 мільйонів тонн на місяць. Проте дана сфера послуг має високу монопольну складову. Ознака цього — надвисока вартість послуг iз перевалки зерна. Як приклад можна пригадати, що у США більше половини (55 відсотків) зернових вантажів перевозить річковий транспорт, вартість якого удвічі нижча, ніж вартість залізничних перевезень, та вчетверо вигідніша, ніж вартість автоперевезень. Частка річкових перевезень зерна у Франції становить 25 відсотків. В Україні ж вона у минулому році склала лише 5 відсотків», — позначила критичні точки Владислава Рутицька.

Діалог для взаємної користі

Надання можливості формування партій зерна на експорт, окрім очевидного позитивного впливу на підвищення інвестиційноії привабливості українського зернового ринку в цілому та елеваторної галузі зокрема, суттєво покращить конкурентоздатність вітчизняних експортерів зерна та дасть можливість ефективніше використовувати логістичну інфраструктуру. Ці зміни, на думку експертів, дозволять без додаткових витрат із держбюджету раціоналізувати використання елеваторних ємностей, скоротити зайві витрати вітчизняних експортерів, збільшити додану вартість експортованої продукції, а відтак і збільшити валютні надходження в Україну синхронно з наповненням державного бюджету. Всього цього можна досягти внесенням незначних змін до існуючої регуляторної бази та без потреби у додаткових інвестиціях. Для цього представники Комітету зернових та олійних культур Європейської бізнес-асоціації разом iз представниками Мінагрополітики напрацювали проект змін до інструкції з обліку зерна та стандартів на пшеницю, кукурудзу, ячмінь, ріпак та сою. Український бізнес зробив усе можливе для підготовки відповідних урядових документів та очікує на рішучі кроки з боку Мінагрополітики для реалізації конструктивних змін.