ТЕРНОПОЛЯНИ ПОБАЧАТЬ БАЛЕТ "НЕСКОРЕНІ ДУХОМ"

Більше 60 молодих танцівників зі студії сучасної хореографії «Т.А.Н.Г.о» ТНЕУ візьмуть участь у балеті "Нескоренні духом". Як зазначає керівник студії Любов Борисяк, у місті подія такого масштабу відбудеться вперше. До балету готувались близько двох років, повідомляє Доба.

 — Постановка балету – це вже не лише хореографія, а це вже свого роду театр, де є дуже багато складових і ці складові мають зійтись усі в одній точці. Тобто це і лібретто, яке написав заслужений діяч мистецтв Олег Герман. Є в нас молодий тернопільський модельєр Богдан Мазур, який себе теж заявив, як досить творча особистість, тому що створити костюми для балету – робота дуже специфічна і вузькопрофільна, —  розповідає Любов Борисяк.

 Сам балет триватиме 30 хвилин, проте до цього на глядачів чекає ще святковий концерт, де виступлять знані у місті музиканти, вручатимуть подяки танцюристам та звучатимуть вітання. Ведучими шоу-програми будуть Олександр Смик та Сніжанна Єгорова.

 Окрім того, для перших 20-ти глядачів, які зайдуть у ПК "Березіль" вручать подарунки. Таким чином, стимулюватимуть усіх тернополян приходити на подію вчасно і без запізнень.

 — Сам балет буде драматично-філософський. Коли мене запитують чи це буде балет про Майдан чи АТО, то я відповідаю, що не зовсім, але момент нашого двохрічного життя, що відбувається на Україні, він тут зафіксований. І саме події Революції Гідності і подвиг Героїв Небесної Сотні мене спонукав до цього проекту. До того ж скажу, що проект є некомерційний і ми це робили все власним коштом. Загалом, балет про те, що таке свобода і що вона значить для нас, українців. І чим ми готові пожертвувати заради цієї свободи і у балеті це все показано, — зазначає Любов Борисяк.

 Приурочений балет «Нескорені духом» двадцяти п’ятиріччю танцювальному колективу та п’ятдесятиріччю економічного університету. Нагадаємо, переглянути виставу можна буде 18 травня у ПК "Березіль".


Повернутися
22.04.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...