І ПРО WI-FI ЧАСТІШЕ ЗАБУВАЙ…

Wi-Fi – це загальновживана назва для стандарту бездротового (радіо) зв’язку передачі даних,  простіше, Wi-Fi – технологія безпровідного доступу до інтернету.

Залишмо ці визначення для IT-галузі, а самі ж спробуймо знайти відповіді на питання, які будуть цікаві й корисні всім нам:

Чим же є Wi-Fi насправді? Що криється за цією сучасною технологією? Як він впливає на нас та наших дітей?

Мережі Wi-Fi працюють у діапазоні 2,4 ГГц. Бездротові телефони, мікрохвильові печі та багато інших побутових приладів видають електромагнітне випромінювання в близьких до цього діапазонах. Не можна забувати і той факт, що частота 2,45 ГГц викликає зближення і тертя між собою молекул води, глюкози і жиру, що призводить до нагрівання. Страшно уявити, що може статися з людським організмом при тривалому впливі на нього хвиль у близькому діапазоні 2,4 ГГц, що використовується в бездротових локальних мережах!

До того ж питання про шкоду цієї технології практично ніколи не піднімалося на державному рівні – постійні суперечки точаться навколо стільникового зв’язку, але електромагнітне випромінювання від мобільних телефонів мало кого примушує відмовитися від такого зручного засобу зв’язку. Передусім в альянсі Wi-Fi, що просуває бездротову технологію, ситуація повністю аналогічна. Там переконані у її повній безпеці.

Що ж говорять наука, історія та факти?

Існує низка випадків, коли Wi-Fi підозрювали у небезпеці для життя, зокрема в 2002 р. Каліфорнійський департамент охорони здоров’я вклав сім мільйонів доларів у дослідження, яке показало, що електромагнітне випромінювання безпосередньо пов’язане з підвищеним ризиком виникнення раку грудей, викиднів, хвороби Альцгеймера, лейкемії, раптової смерті від серцевої недостатності та раку кісток у дітей і дорослих.

Ще на початку 2003 року шведські вчені опублікували доповідь, у якій описуються можливі пошкодження нервових клітин у мозку ссавців під впливом мікрохвиль, випромінюваних мобільними телефонами стандарту GSM. У доповіді говориться, що серед можливих наслідків опромінення – зниження можливості засвоєння кальцію, головні болі та навіть загроза слабоумства. Тривалий вплив високочастотного випромінювання радіохвилями може призвести до розриву ланцюжків ДНК, зміни в хромосомах і до пошкодження гематоенцефалічного бар’єру, відповідального за запобігання змішування циркулюючої в організмі крові з рідкими тканинами, що оточують клітини головного мозку. У результаті цього токсичні білки можуть проникнути в мозок, що призводить до складних захворювань.

У травні 2007 р. журнал «The Bulletin» опублікував велику статтю, присвячену цій проблемі. У ній було вказано, що безпровідні технології передачі даних можуть чинити негативний вплив на кору головного мозку. Згідно з дослідженнями вчених більше 3% людей страждають від так званої гіперелектрочутливості (організм цих людей дуже чутливий до електромагнітних полів). На їхню думку, найбільшій небезпеці піддаються діти, оскільки у них більш тонка черепна кістка, а нервова система знаходиться на стадії формування.

Але якщо бути відвертими до кінця, то, звісно ж, є науковці, які стають на захист безпровідних мереж і намагаються довести, що вони не приносять шкоди ні людям, ні оточуючому їх середовищу або вважають їх шкідливість мінімальною. Так, зокрема професор Малкольм Сперрін зазначає, що у технології Wi-Fi використовуються радіохвилі дуже низької інтенсивності. За довжиною хвилі вони аналогічні тим, що застосовуються в побутових мікрохвильових печах, але рівень радіації в них у 100 тисяч разів менший, ніж у згаданих мікрохвильовках. «Якщо вони мали б негативний ефект на здоров’я, ми б його вже помітили», – пояснює він.

 Насправді ситуація ускладнюється тим, що навіть найновітніші лабораторії лише після 30-40 років зможуть визначити, чи має Wi-Fi певний вплив на мозок людини, чи ні. Учені аргументують це тим, що в перші роки використання безпровідних комунікацій вплив може бути незначний або ж не мати чітко виражених наслідків. Та чи не буде пізно, як і з ГМО, через 30-40 років ?!

Кажуть, усе в нашому житті має дві сторони медалі – ситуація з Wi-Fi, як на мене, абсолютно нічим не відрізняється. Зрозуміло, що ми, діти XXI століття, не можемо відмовитися від усіх сучасних вигод, зокрема і від безпровідного зв’язку. По суті, всі ці технології є своєрідною контрольною точкою, етапом у еволюції та ще одним кроком у майбутнє.

Однак питання полягає в іншому: яким буде це майбутнє? І чи будемо в ньому ми?

Бездротова небезпека

Експерти рекомендують конкретні заходи.

1) Не притискати мобільник до голови, а використовувати гарнітуру;

2) розміщувати точку доступу до Wi-Fi не ближче ніж в 1 м від місць, де людина проводить багато часу (ліжко, стіл, диван, місця для ігор);

3) передавати великі обсяги даних або дивитися потокове відео лише у випадку, якщо бездротовий зв'язок пристрою з точкою доступу хороший (при повторній передачі вплив випромінювання посилюється);

4) використовувати термінали з контролем потужності (наприклад, ECO DECT замість DECT);

5) вимикати точки доступу, коли вони не використовуються (інакше пристрій все одно посилає сигнали);

6) у громадських місцях краще встановити одну мережу Wi-Fi для всіх пристроїв або повернутися до провідного інтернету.


Повернутися
10.04.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...