ЗАБУДЬТЕ ПРО ВАТИ! ПЕРЕХОДЬТЕ НА ЛЮМЕНИ

 Все більше українців у своїх домівках змінюють лампи розжарювання на економні люмінесцентні або світлодіодні. Таким чином ми скорочуємо наші щомісячні витрати на компослуги та зменшуємо енергозалежність країни в цілому. Але при заміні ламп на нові, нас можуть збити з пантелику їхні технічні параметри.

Для прикладу: у лампах розжарювання, також відомих як "лампи Ілліча", орієнтиром для яскравості є: 40 Вт, 60 Вт, 100 Вт і так далі.

Кілька років тому почалася масова заміна старих ламп на більш енергоефективні люмінесцентні лампи, і ми, методом проб та помилок, вивчали що еквівалентом 100-ватної лампи розжарювання є 20-23 ватна люмінесцентна лампа.

А зараз, коли ціни на світлодіодні (LED) лампи значно знизилися, і все більше домогосподарств вирішили перейти саме на таке освітлення, проблема щодо правильного вибору потужності ламп стала знову актуальною.

Ми звикли вимірювати яскравість у ватах, оскільки раніше купували в основному лампи розжарювання. Але ват - це міра, яка показує скільки електроенергії споживає лампа. Це не міра яскравості. Яскравість вимірюється в люменах: чим більше люменів - тим яскравіше світло.

У таблиці нижче можна ознайомитися із співвідношенням потужності ламп та кількості люмен. Потужність та яскравість можуть дещо відрізнятися від даних у таблиці, але ви отримаєте уявлення на що вам потрібно звертати увагу при купівлі сучасних ламп.

Таким чином, щоб замінити 100-ватну лампу розжарювання або 23-ватну люмінесцентну лампу на світлодіодну, нам потрібно обрати таку, яка дає 1300 люмен. Відповідно до таблиці, світлодіодна лампа, еквівалентна до 100-ватної лампи розжарювання споживає всього 18 Вт. Але знову ж таки: перевірте дані про яскравість і потужність на упаковці.


Повернутися
10.04.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...